Присвоєння звання «Герой України»(посмертно) Ярмаку Ігорю Миколайовичу

Сімʼя Ярмака Ігоря Миколайовича, позивний «Тайсон», звертається до Президента України з проханням присвоїти йому найвище державне звання — «Герой України» (посмертно).
Для нас Ігор був не просто сином і братом. Він був нашою опорою, нашою гордістю та людиною з великим серцем. Ігор був добрим, щирим, справедливим, він умів підтримати словом, розрадити у важку хвилину і ніколи не проходив повз чужий біль.
Ігор народився 5 листопада 1991 року в місті Охтирка Сумської області, де минуло його дитинство, юність та життя в цілому. Тут він мріяв, працював, будував плани на майбутнє. До війни працював на Охтирському сирзаводі та адміністратором в ігровому клубі. Ігор жив звичайним життям, як і тисячі українців, але коли на нашу землю прийшла війна, він не зміг залишитися осторонь.
З перших днів повномасштабного вторгнення Ігор допомагав рідному місту оговтуватися від наслідків російських обстрілів. Разом з іншими мешканцями він розбирав завали, допомагав людям і робив усе можливе, щоб підтримати своє місто в найважчі дні.
Коли прийшов час захищати Україну, він без вагань став до лав Збройних Сил України. Для нього це був не обов’язок, а поклик серця. Він не шукав нагород чи визнання.
Ігор проходив службу у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Після навчання став оператором безпілотних систем та служив оператором відділення розвідки та корегування взводу безпілотних авіаційних комплексів ATLAS PRO. Щодня він ризикував власним життям заради побратимів, заради мирних людей, заради України.
Він ніколи не скаржився на труднощі. Навіть у найважчі моменти знаходив сили підтримувати рідних. Він до останнього залишався мужнім та сильним.
4 липня 2025 року під час виконання бойового завдання на Вовчанському напрямку життя Ігоря обірвалося внаслідок влучання ворожого FPV-дрона.
У ту мить зупинився цілий світ для нашої родини.
Ми більше ніколи не почуємо його голос. Не побачимо його усмішки. Мама більше не обійме свого сина. Сестра і брат більше не зможуть поговорити з людиною, яка завжди була поруч.
Наш біль неможливо описати словами, але попри це разом із болем у наших серцях живе безмежна гордість. Гордість за людину, яка не сховалася, не злякалася і не відступила. За сина і брата, який до останнього подиху виконував свій обов’язок перед народом і державою.
Ми просимо присвоїти Ігорю звання «Герой України» не заради нагороди для родини. Ми просимо про це заради справедливості. Заради пам’яті про людину, яка віддала найцінніше за свободу та незалежність нашої держави - своє життя. Заради того, щоб його подвиг назавжди залишився в історії України та в серцях людей.
Ярмак Ігор Миколайович, позивний «Тайсон», назавжди залишиться для нас люблячим сином, найкращим братом, вірним другом і справжнім Захисником України.
Просимо народ України підтримати нашу петицію та вшанувати пам’ять Ярмака Ігоря Миколайовича, присвоївши йому звання «Герой України» (посмертно).
Вічна пам’ять Герою.
Слава Україні!