Присвоєння звання Героя України ПОСМЕРТНО

(ПОСМЕРТНО ) ЗОЛОТОТРУБ Олександр Юрійович, командир 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини А3283

Шановний пане Президенте України!

Від імені родини захисника України, загиблого воїна, в кривавій війні, що розв’язана російською федерацією та особисто Путіним Володимиром, звертаємось до Вас з проханням присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) – командиру 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини А3283, сержанту ЗОЛОТОТРУБ Олександр Юрійович (позивний «Золото»). ЗОЛОТОТРУБ Олександр Юрійович народився 27 грудня 1978 року в місті Кривий Ріг, де і прожив усе своє життя. У мирному житті працював техніком-електриком в ТРК «Сонячна Галерея» м. Кривий Ріг.
01 березня 2022 року був призваний за мобілізацією до Збройних Сил України до військової частини А3283, де і проходив службу в званні молодший сержант. За високі людські та військові якості в подальшому його призначено на посаду командира розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини А3283. З мужністю, віддачею, витримкою, цілеспрямованістю, спостережливістю, недивлячісь на численні поранення, він разом з товаришами захищав Україну та гнав ворога з рідної землі. В боях за Херсон, Соледар, Бахмут, Харківську область, Суджу показав себе, як гідний син свого народу та Рідної Землі. У січні 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іванівське Донецької області внаслідок ворожого обстрілу отримав вогнепальне осколкове поранення.
У вересні 2024 року та в січні 2025 року в ході проведення бойових дій на території Курської області російської федерації внаслідок спрацювання дистанційних протипіхотних мін та влучання ворожого FPV-дрону отримав множинні поранення, але попри всі поранення шалений вогневий вплив противника він продовжував разом з групами здійснювати свої феноменальні маневри виконуючи різні бойові задачі, завдяки його визначним вмілим діям вдалося нанести, численні втрати противнику та максимально зберегти життя інших військовослужбовців.
Олександр щиро вірив у перемогу, але трагічного дня 23 лютого 2025 року загинув під час виконання бойового завдання, під час переміщення до міста Суджа Курської області російської федерації поблизу населеного пункту Юнаківка Сумської області хоробрий воїн отримав поранення, несумісне з життям, від якого перестало битися мужнє серце.
За сою віддану боротьбу та захист рідної Батьківщини Олександр був нагороджений: нагрудним знаком «Ветеран війни – Учасник бойових дій», бойовим хрестом «Честь і Слава», медаллю «За службу у розвідці», нагрудний знак «Знак пошани Саксаганського району м. Кривого Рогу» та орден «За заслуги перед містом».
Рідні, друзі, побратими згадують про Олександра тільки найкраще. Був професіоналом своєї справи, вмів відстояти свою думку. Понад усе любив свою родину – гідно виховував сина, любив дружину та шанував батьків. Побратими згадують його командира, який завжди був поруч, підтримував їх найважчі моменти та особистим прикладом демонстрував відданість, мужність і відповідальність.
Олександр до останнього подиху був вірний присязі захищати народ України. За незалежність України, за мир та свободу він віддав найдорожче – своє життя.
ПРОХАЄМО гідно вшанувати захисника, воїна, який до останнього подиху стримував ворожу навалу, увіковічнити пам’ять про його жертву, присвоївши йому найвищу держану нагороду – Герой України (посмертно) із врученням ордена «золота Зірка».
Вічна пам’ять Героям, які поклали своє життя за вільну Україну!
Слава Воїнам, які мужньо захищають цілісність України!