Прошу Вас, пане Президенте, присвоїти найвище державне звання – Героя України (посмертно) військовослужбовцю Бондаренку Василю Григоровичу, молодшому сержанту, 117 ОВМБр. ЗСУ України, командиру відділення- командиру екіпажу БПЛК 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних БПЛА батальйону безпілотних систем.
Бондаренко Василь став на захист нашої Батьківщини в травні 2024 року. Службу проходив в складі Військової частини А 4674 на посаді командира відділення- командира екіпажу безпілотних літальних комплексів 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних БПЛА батальйону безпілотних систем 117 ОВМБр. ЗСУ України.
Мій чоловік Бондаренко Василь до останнього залишався вірний військовій присязі та захисту українського народу та територіальної цілісності. Своїм подвигом він зробив неоціненний внесок в здобуття Перемоги та справжньої незалежності нашої рідної Батьківщини. Під час виконання чергового бойового завдання 02 лютого 2026 року , неподалік населеного пункту Райське, що на Донеччині, виявивши виняткову мужність та вірність військовій присязі, мій чоловік героїчно загинув, прийнявши удар на себе та стримуюча атаку ворога. За зразкову службу та відданість Україні мій чоловік Бондаренко Василь був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест» та нагрудним знаком командира батальйону безпілотних систем військової частини А 4674. Він був люблячим чоловіком, найкращим батьком нашого неймовірного синочка, сином та братом.. Важко змиритись з думкою, що він не з нами.
Він віддав найцінніше –своє життя заради нашого майбутнього та майбутнього наших дітей…Прошу вшанувати пам'ять мого чоловіка Бондаренка Василя Григоровича та присвоїти йому звання Герой України (посмертно).