Присвоєння звання Героя України (посмертно) Максимчуку Валерію Володимировичу — воїну, який віддав життя за свободу України

Шановний пане Президенте!

Я, Максимчук Роман Валерійович, син загиблого військовослужбовця Максимчука Валерія Володимировича, звертаюся до Вас із проханням присвоїти моєму батькові найвище державне звання — Герой України (посмертно) за його мужність, самопожертву, незламність духу та вірне служіння українському народові.

Звертаємося до Вас із проханням розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка» справжньому патріоту, мужньому захиснику нашої Батьківщини, військовослужбовцю Збройних Сил України — Максимчуку Валерію Володимировичу (позивний «Текіла»).

Валерій Володимирович народився 6 лютого 1979 року. З почуттям глибокого патріотизму та відданості своїй державі він став на її захист від російських окупантів, розпочавши свій військовий шлях 29 липня 2024 року.

Він проходив службу у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого (військова частина А1008) Збройних Сил України. Перебуваючи у підрозділі, який забезпечував технологічну перевагу нашої армії на передових рубежах, Валерій проявив себе як висококласний фахівець, сміливий воїн та надійний побратим. Завдяки його відповідальності, професіоналізму та рішучості під час виконання бойових завдань підрозділу вдавалося ефективно виявляти та знищувати сили ворога, зберігаючи життя українських військовослужбовців. Його позивний «Текіла» став для побратимів символом надійності, технічної майстерності та незламного бойового духу.

Життя відважного захисника трагічно обірвалося 10 серпня 2025 року. Валерій загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Петропавлівка Харківської області, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі, своїм побратимам та українському народові.

У Валерія залишилася велика любляча родина, для якої він був надійною опорою, гордістю та цілим всесвітом: мати, сестра, брат, дружина та двоє дітей віком 19 і 9 років. На плечі родини ліг невимовний біль втрати рідної людини, батька, який більше ніколи не обійме своїх дітей.

Максимчук Валерій Володимирович віддав найдорожче — своє життя — заради збереження свободи України, миру в наших домівках та майбутнього наступних поколінь. Його жертовність, відвага та героїзм є прикладом справжнього служіння Батьківщині. Він до кінця виконав свій обов’язок перед державою та заслуговує на найвище визнання.

Пане Президенте, від імені родини, побратимів 14-ї окремої механізованої бригади, друзів та всієї громади просимо Вас підтримати це клопотання та присвоїти Максимчуку Валерію Володимировичу звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Вічна пам’ять і шана нашому Герою!
Слава Україні!
Слава Героям!