Зупинити систематичних порушників ПДР: смертність на дорогах має стати питанням РНБО

Шановний пане Президенте!

5 червня 2026 року у Києві біля Караваєвих Дач сталася трагедія на дорозі, яка назавжди змінила моє життя.

У той день загинув мій 12-річний син. Також загинули жінка та двоє поліцейських. Ще троє людей отримали травми.

Сьогодні я проходжу службу у війську та захищаю нашу державу. Як і тисячі українських батьків і матерів, я хочу бути впевненим, що моя родина захищена вдома. Але моя дитина загинула не від російської ракети і не на фронті. Вона загинула на дорозі — там, де держава має робити все можливе, щоб захистити життя людей.

Я не можу повернути свого сина. Але в його пам’ять хочу домогтися змін, які допоможуть захистити інших дітей, батьків і мешканців України. Саме тому я прошу не обмежуватися співчуттям, а перейти до системних рішень.

Водій, який, за даними слідства, спричинив цю смертельну ДТП, раніше неодноразово притягувався до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. За оприлюдненою інформацією, за ним було зафіксовано 39 порушень, переважно за перевищення швидкості.

Найважче усвідомлювати, що десятки попередніх порушень не стали підставою для ефективного запобігання новій трагедії.
Ця смертельна ДТП стала наслідком системної проблеми, яку держава більше не може ігнорувати. Ми вкотре побачили, що чинна система не здатна належним чином захищати людей від водіїв, які систематично ігнорують Правила дорожнього руху.

Я, разом із моєю сім’єю, родинами загиблих у ДТП та небайдужими громадянами, прошу про прості й справедливі речі:
- щоб водії, які систематично порушують Правила дорожнього руху, втрачали право керувати автомобілем;
- щоб за порушення, які призвели до загибелі людей, наставала пропорційна, ефективна та невідворотна відповідальність;
- щоб перевищення швидкості перестало сприйматися як дрібне порушення.

За даними, оприлюдненими Патрульною поліцією України та наведеними у відкритих джерелах, лише за 2025 рік в Україні внаслідок ДТП загинули 3 249 людей, ще 31 898 отримали травми. Щодня на українських дорогах гине в середньому дев’ять осіб.

Особливо болючими є втрати серед дітей. За період повномасштабного вторгнення, з 2022 по 2025 рік, на дорогах України загинули 678 дітей. При цьому кількість загиблих дітей у ДТП зростала щороку: 125 дітей у 2022 році, 171 — у 2023 році, 180 — у 2024 році та 202 — у 2025 році.

В умовах повномасштабної війни та демографічної кризи втрати людей на дорогах є не лише особистими трагедіями для родин, а й серйозним викликом для держави. Це втрати людського потенціалу, необхідного для оборони, відновлення та розвитку України. Критичний рівень смертності на дорогах є питанням людської безпеки та національного інтересу, а отже потребує міжвідомчої координації на найвищому державному рівні через Раду національної безпеки і оборони України.

Окрім людських втрат, соціально-економічні збитки держави від дорожньо-транспортного травматизму за 2025 рік оцінюються у 315 мільярдів гривень.

Перевищення безпечної та встановленої швидкості руху є однією з основних причин ДТП із тяжкими наслідками в Україні та ключовим фактором, що визначає ймовірність загибелі або тяжкого травмування людей у разі аварії.

Україна прагне повноцінного членства в Європейському Союзі. Європейський досвід доводить ефективність комплексного підходу до безпеки дорожнього руху, заснованого на принципах Vision Zero («нульової смертності»), який передбачає пріоритет людського життя та системну роботу держави над зменшенням ризиків на дорогах.

Принцип Vision Zero виходить із того, що людські помилки на дорозі неминучі, але смерть і тяжкі травми не повинні бути неминучою ціною цих помилок. Європейський Союз уже визначив стратегічну мету — скоротити кількість загиблих і важко травмованих на дорогах на 50% до 2030 року та рухатися до нульової смертності й тяжких травм у дорожньому русі. Для України, яка прагне членства в ЄС і щороку втрачає тисячі людей на дорогах, впровадження такого підходу має стати частиною державної політики з чіткими цілями, відповідальними органами, прозорим контролем і публічною звітністю.

Після трагедії 5 червня 2026 року представники Уряду та профільного комітету Верховної Ради України заявили про підготовку змін у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема щодо відповідальності за перевищення швидкості. Це свідчить про усвідомлення масштабу проблеми.

Водночас українське суспільство очікує не лише точкових змін до штрафів, а системної державної політики, яка забезпечить реальне зниження смертності на дорогах. Така політика має передбачати:
- невідворотну та однакову для всіх відповідальність за грубі порушення Правил дорожнього руху;
- ефективний вплив на водіїв, які систематично порушують Правила дорожнього руху;
- запровадження дієвих механізмів тимчасового позбавлення права керування для систематичних порушників;
- розширення автоматичної фіксації порушень і прозорий контроль за її застосуванням;
- впровадження принципів Vision Zero та публічну звітність держави про зниження смертності й травматизму на дорогах.

Звертаюся до Вас як до батька, Глави держави, Гаранта Конституції України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України та Голови Ради національної безпеки і оборони України.

З огляду на викладене прошу Вас у межах повноважень, визначених пунктом 18 частини першої статті 106 та статтею 107 Конституції України:
1. Ініціювати розгляд на засіданні Ради національної безпеки і оборони України питання смертності та травматизму на дорогах як загрози людській безпеці, демографічній стійкості та національним інтересам України.
2. За результатами розгляду цього питання ініціювати ухвалення Радою національної безпеки і оборони України рішення щодо визначення пріоритетних державних заходів, спрямованих на збереження життя і здоров’я громадян України та суттєве зниження смертності й травматизму на дорогах, з подальшим введенням такого рішення в дію у встановленому законом порядку.

Україна не повинна щодня втрачати людей у дорожньо-транспортних пригодах, яким можна запобігти.

Збереження життя громадян має стати безумовним пріоритетом державної політики та складовою національної безпеки України.


З надією на справедливість і зміни,
Олексій Глушич
батько загиблого 12-річного Григорія Федора Глушича,
військовослужбовець 2 Корпусу НГУ «Хартія»