Петиція до Президента України про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) Киричику Андрію Федоровичу

Петиція до Президента України про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) Киричику Андрію Федоровичу

Шановний пане Президенте України!

Я, дружина Киричика Андрія Федоровича, разом із його батьками, сестрою, друзями, побратимами, звертаюся до Вас із щирим проханням присвоїти моєму чоловікові найвище державне звання «Герой України» (посмертно).
Киричик Андрій Федорович, позивний «Сивий», віддав найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і майбутнє нашої держави. Його мужність, самовідданість, безмежна любов до України та вірність військовій присязі стали прикладом справжнього героїзму.
Для мене він був коханим чоловіком, опорою та сенсом життя, для своїх рідних — люблячим сином і братом, для друзів — надійною людиною, а для побратимів — воїном, який ніколи не відступав і завжди був готовий підтримати інших.
Киричик Андрій Федорович народився 3 лютого 1996 року у місті Вараш, де минули його дитинство та юність. Навчався у ліцеї №1, а згодом здобув освіту у Рокитнівському медичному коледжі за спеціальністю «лікувальна справа». Він був доброю, щирою та відповідальною людиною, завжди готовою прийти на допомогу тим, хто цього потребував.
Із перших днів повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році Андрій не залишився осторонь. Він добровільно долучився до територіальної оборони, патрулював, забезпечував громадський порядок та безпеку своїх земляків, розуміючи, що захист Батьківщини — це обов’язок кожного свідомого українця.
У грудні 2024 року Андрій офіційно став на захист держави та українського народу, обравши шлях військовослужбовця. Уже під час проходження підготовки він проявив себе як дисциплінований, наполегливий та професійний воїн, демонструючи одні з найкращих результатів у навчанні та виконанні поставлених завдань. Його відповідальність, витримка та прагнення бути найкращим здобули повагу командирів і побратимів.
Спочатку Андрій проходив службу на державному кордоні України, сумлінно виконуючи покладені на нього обов’язки. Згодом був направлений до району активних бойових дій.
Старший солдат Киричик Андрій Федорович проходив службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії — оператора безпілотних авіаційних комплексів у складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса (військова частина 9938). Щодня, ризикуючи власним життям, він виконував бойові завдання, забезпечуючи роботу підрозділу та наближаючи українську перемогу.
За проявлену мужність, самовідданість та бездоганне виконання військового обов’язку Андрій був нагороджений відзнакою 28 окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, а також відзнакою «За мужність». Ці нагороди стали підтвердженням його особистої відваги, професіоналізму та вірності військовій присязі.
22 травня 2026 року, виконуючи бойове завдання на Костянтинівському напрямку поблизу населеного пункту Олексієво-Дружківка Донецької області, Андрій героїчно загинув унаслідок влучання ворожого дрона-камікадзе. Він до останньої миті залишався на своїй позиції, виконуючи обов’язок перед Україною та своїми побратимами.
Йому було лише 30 років. Він мріяв жити, створювати сім’ю, виховувати дітей, бачити, як вони ростуть під мирним небом, працювати на благо країни та будувати майбутнє у вільній незламній Україні. Андрій був людиною великого серця, незламного характеру та безмежної любові. Він не шукав слави чи нагород, а просто виконував свій обов’язок, захищаючи кожного українця. Саме завдяки таким людям Україна вистояла і продовжує боротьбу за свою свободу.
Його мужність, самопожертва, професіоналізм і вірність Україні заслуговують на найвище державне визнання.
Просимо Вас, пане Президенте, присвоїти старшому солдату Киричику Андрію Федоровичу почесне звання «Герой України» (посмертно) як символ вдячності всього українського народу за його подвиг, незламність духу та жертовність в ім’я незалежності України.

Вічна пам’ять Герою. Герої не вмирають! Слава Україні!