Петиція до Президента України про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) сержанту Гоібову Руслану Садрідіновичу(позивний «Вінні»).

Шановний пане Президенте!
Я, Гоібова Юлія Русланівна, донька загиблого військовослужбовця Гоібова Руслана Садрідіновича, прошу Вас розглянути питання щодо присвоєння звання «Герой України» (посмертно) моєму батькові-сержанту Гоібову Руслану Садрідіновичу.

Гоібов Руслан Садрідінович, 07 січня 1985 року народження, проходив військову службу у складі 116-ї окремої механізованої бригади на посаді командира танка танкового взводу танкової роти танкового батальйону військової частини А4722.

З перших днів повномасштабного вторгнення він приєднався до лав місцевої територіальної оборони, а з 29 грудня 2022 року став на захист України у складі Збройних Сил України. Вірно та самовіддано ніс службу, виконував найскладніші бойові завдання, неодноразово проявляв мужність, стійкість, професіоналізм і героїзм під час виконання бойових розпоряджень.

Мій батько брав участь у важких боях на Запорізькому, Авдіївському та Куп’янському напрямках. Пройшов шлях від рядового до сержанта, здобувши повагу побратимів і командування.

07 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу одного з населених пунктів Куп’янського району Харківської області він загинув унаслідок удару ворожого FPV-дрона, отримавши множинні поранення тіла, несумісні з життям.

За час проходження військової служби на займаній посаді зарекомендував себе як висококваліфікований, дисциплінований і відповідальний військовослужбовець, який сумлінно виконував покладені на нього службові обов’язки. Він демонстрував високий рівень фізичної підготовки, тактичної грамотності та морально-психологічної стійкості. Завжди проявляв ініціативність, витримку, мужність і здатність оперативно діяти в найскладніших бойових умовах. Був справжнім прикладом патріотизму, честі та відданості українському народові.

За час служби мій батько був нагороджений:
Почесною відзнакою за заслуги у важких боях за Авдіївку (03 лютого 2024 року).
Відзнакою командира 116-ї окремої механізованої бригади «Танковий батальйон “Сталева Міць”».
«Золотим Хрестом». (24 вересня 2024 року)
Відзнакою Президента України «За оборону України».
Орденом «За мужність» III ступеня. (13 листопада 2025 року)

Мій тато був людиною честі, він був дуже світлою та доброю людиною, і подвиг мого батька заслуговує на найвище державне визнання.
Мій тато віддав найдорожче - своє життя — за незалежність, свободу та територіальну цілісність України, за мирне майбутнє українського народу. Вдома залишилися мати,дружина та дві доньки.

Щиро прошу Вас, пане Президенте, розглянути питання щодо присвоєння сержанту Гоібову Руслану Садрідіновичу найвищого державного звання «Герой України» (посмертно).