Мій чоловік Саранча Євгеній Вікторович 01.03.1982 р народження з 2017 року підписав контракт зі збороїними силами України .Щоб боронити нашу Україну.Чоловік родом з Луганської області,як Луганськ попав під окупацію він хотів через військомат потрапити на службу ,але у нього були проблеми зі здоров'ям.І він шукав як потрапити хоть кудись , щоб не залишатися вдома ,і дивитися як гинуть наші хлопці і окуповуються наші міста та села.І він знайшов виход ,він довго його шукав .Він підписав контрактр з 56 бригадою.І за весь цей час він був артелерістом ,потім зенітчіком ,а потім отримали молодшого сержанта ,і почав свою діяльність водіем ,він вивозив хлопців на позиції і забирав їх ,підвозив все те що їм потрібно .Він ніколи не відмовлялися від приказів .Чоловік був нагрожден нагородою відзнакою Президента України За оборону України.Він отрима нагороду за мужність 3 ступені .І дуже багато почесних грамот.Він був дуже відповідальним ,і завжди дуже хвилювався за своїх побратимів ,бо це була його друга сімья .22 червня 2026 року ,мій чоловік їхав до побратимів на позицію в 4 ранку він потрапив під дроновий обстріл ,побратими його витягнули і навіть в лікарні в Краматорську його прооперували,і повезли далі в лікарню ,але на ранок 23 червня мій чоловік помер .І я дуже хочу щоб ця людина перш за все,мій коханий чоловік ,це було моє дихання,мій додатковий ковток повітря ,може життя зупинилося без нього .Але я хочу щоб він не був ніколи забутим .Він отдав своє життя ,не дивлячі на те що у нього вже було здоров'я не дуже хороше , але ж він казав що він ніколи не покине своїх хлопців ,і на пів пути не зупиниться ,ця орда яка припхалась на нашу землю не повинна топтати нашу країну .Це були його останні слова Тому я прошу не так як перш за все дружина .Я та одна людина з міста Маріуполя ,і я знаю які зверства вони творили в моєму місті .І тому я вважаю що кожний воїн повинні отримувати ці нагороди ,але зараз прошу за свого чоловіка .