Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) солдату Національної гвардії України Заковоротньому Сергію Олександровичу.

Пане Президенте!

Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) Моєму чоловіку мужньому захиснику нашої Батьківщини — солдату Національної гвардії України Заковоротньому Сергію Олександровичу (25.08.1996 року народження).

Сергій Олександрович став на захист територіальної цілісності та незалежності України 23 січня 2025 року. Він проходив службу на посаді сапера 1 обслуги гармати 2 артилерійського взводу 3 артилерійської батареї 1 артилерійського дивізіону військової частини 3017 НГУ. З перших днів служби Сергій виявив себе як відважний, надійний та високопрофесійний воїн, який користувався беззаперечним авторитетом серед побратимів. Виконував складні бойові завдання на Донецькому та Добропільському напрямках пліч-о-пліч зі своїм батьком, демонструючи виняткову мужність та вірність військовій присязі.

За вагомий особистий внесок в оборону держави та зразкове виконання військового обов'язку Сергій Заковоротній був нагороджений відзнакою «За оборону України» та отримав статус «Ветеран війни». Він ніколи не ухилявся від виконання наказів і завжди йшов туди, де був найбільше потрібен.

На початку березня 2026 року, під час надскладного бойового чергування, Сергій перебував на передовій позиції понад установлений час у критичних умовах та за обмеженої кількості продовольства, але успішно виконав поставлене завдання і повернувся 8 березня 2026 року.

10 березня 2026 року, попри високі ризики та загрозу для життя, коли інші вагалися, Сергій добровільно зголосився вивезти побратимів на позиції. Успішно виконавши це завдання і забезпечивши ротацію підрозділу, зранку 11 березня 2026 року під час зворотного шляху в районі населеного пункту Українка Дніпропетровської області автівка, в якій перебував Сергій разом із водієм, потрапила під підступну атаку ворожих дронів. Внаслідок отриманих поранень Сергій Заковоротній загинув на місці.

Його поховали у день народження матері — день, коли він обіцяв приїхати та привітати її. Сергій повернувся додому на щиті, лишивши у серці родини невимовний біль.

У Героя залишилися батьки, дружина та двоє неповнолітніх дітей: 9-річна донька та маленький син, якому на момент загибелі батька виповнився лише 1 рік і 9 місяців. Діти виростатимуть без батьківської підтримки, але з глибокою гордістю за свого тата.

Заковоротній Сергій Олександрович віддав найдорожче — своє життя, захищаючи майбутнє українських дітей та свободу своєї держави. Він до останнього подиху залишався вірним українському народові. Сергій заслуговує на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).

Вічна пам'ять і слава Герою! Слава Україні!