Прошу розглянути питання щодо присвоєння моєму братові, Гармашу Станіславу Васильовичу, найвищого державного звання «Герой України» (посмертно). Мій брат, Гармаш Станіслав Васильович, був справжнім патріотом своєї держави та мужнім воїном, який зі зброєю в руках захищав незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Виконуючи свій військовий обов'язок, він віддав найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і майбутнє українського народу. Під час проходження військової служби у складі бригади «Степові Хижаки» та інших військових підрозділів, у яких він проходив службу, Станіслав сумлінно, відповідально та самовіддано виконував покладені на нього обов'язки, проявляючи мужність, стійкість, відвагу та героїзм. Він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та українському народові, з честю виконуючи свій обов'язок із захисту Батьківщини. Його подвиг є прикладом безмежної любові до України, незламності духу, самопожертви та відданості своєму народові. Віддавши своє життя за свободу і незалежність нашої держави, він назавжди залишиться Героєм у пам'яті рідних, побратимів та всіх українців. Вважаю, що Гармаш Станіслав Васильович заслуговує на найвище державне визнання, а присвоєння йому звання «Герой України» (посмертно) стане справедливим вшануванням його мужності, героїзму, самовідданого служіння Українському народові та безцінного внеску в захист незалежності й територіальної цілісності України. Прошу підтримати це клопотання та ухвалити позитивне рішення щодо присвоєння Гармашу Станіславу Васильовичу звання «Герой України» (посмертно).

Петиція про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) Гармашу Станіславу Васильовичу

Шановний пане Президенте!

Звертаюся до Вас із проханням присвоїти найвище державне звання «Герой України» (посмертно) моєму братові — Гармашу Станіславу Васильовичу, який загинув 25 листопада 2025 року, виконуючи бойове завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Гармаш Станіслав Васильович добровільно став на захист Батьківщини, коли Україна потребувала своїх синів. Він успішно пройшов курс базової загальновійськової підготовки та здобув кваліфікацію стрільця базового рівня. Проходив службу у 203-му окремому батальйоні міста Синельникове, який раніше входив до складу 108-ї окремої бригади територіальної оборони, а також виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Обіймав посаду старшого водія-гранатометника автомобільного відділення автомобільного взводу роти логістики.

За сумлінне виконання службових обов'язків, відповідальність і відданість військовій справі Станіслав був нагороджений відзнакою командира 108 окремої бригади територіальної оборони «За сумлінну службу», а також мав статус ветерана війни.

Під час виконання бойових завдань Станіслав неодноразово проявляв мужність, стійкість і самовідданість. Ризикуючи власним життям, він врятував свого побратима, не залишивши його у небезпеці. Цей вчинок став прикладом справжнього військового братерства, людяності та незламної відданості своїм товаришам.

25 листопада 2025 року поблизу села Барвінівка Запорізького району Запорізької області, під час виконання бойового завдання, підрозділ, у складі якого перебував Станіслав, потрапив під інтенсивний ворожий обстріл. До останньої миті він мужньо виконував свій військовий обов'язок, залишаючись поруч зі своїми побратимами. За свідченнями товаришів по службі, у вирішальний момент бою він, ризикуючи власним життям, прикрив побратимів, завдяки чому вони отримали шанс вижити. Ціною власного життя Станіслав виконав свій обов'язок перед Україною та своїми бойовими побратимами.

Для своєї родини Станіслав був люблячим сином і братом, людиною великого серця, честі та доброти. Для побратимів — надійним другом, який ніколи не залишав своїх у біді. Для України він назавжди залишиться мужнім Захисником, який без вагань віддав найцінніше — власне життя — заради свободи українського народу.

Саме завдяки таким людям Україна продовжує боротися та відстоювати свою незалежність. Їхній подвиг не може бути забутим, а жертовність заслуговує на найвище державне визнання.

Просимо Президента України підтримати цю петицію та присвоїти Гармашу Станіславу Васильовичу найвище державне звання «Герой України» (посмертно) як гідне вшанування його мужності, самопожертви, незламності духу та вірності Українському народові.

Вічна пам'ять Герою. Вічна слава Захиснику України. Слава Україні!