Присвоєння звання Героя України (посмертно) лейтенанту поліції Комарову Роману, який загинув під час евакуації мирного населення внаслідок ворожого авіаудару

Шановний пане Президенте!
Я, Комарова Яна Анатоліївна, мати загиблого поліцейського Комарова Романа Андрійовича, звертаюсь до Вас з проханням вшанувати памʼять мого сина, присвоївши йому почесне звання - Герой України (посмертно).

Під час евакуації мирного населення внаслідок ворожого авіаудару загинув мій син, поліцейський Харківщини Роман Комаров.

28 червня російські війська завдали авіаційного удару із застосуванням чотирьох керованих авіаційних бомб по околицях села Кирилівка Чугуївського району Харківської області. Під час евакуації цивільного населення під ворожий обстріл потрапили співробітники відділу поліції №1 Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, які перебували в службовому автомобілі.
Поліцейський офіцер громади сектору взаємодії з громадами відділу поліції №1 Чугуївського РУП Роман Комаров загинув на місці. Отримані ним поранення виявилися несумісними з життям.

Роман був родом з міста Вовчанськ, Харківської області, де і проживав. Під час повномасштабного вторгнення перебував в окупації, там він організував колону з автомобілів для виїзду мирного населення до Харкова. Я з молодшим сином та батьками виїхала за кордон, а Роман вирішив залишитись один в України та вступити до Харківського національного університету внутрішніх справ. Під час усього навчання в університеті Роман був командиром групи, завжди дуже відповідально відносився до поставлених завдань, підтримував своїх одногрупників та ніколи не відмовляв у допомозі. Він був дуже активним, комунікабельним і завжди досягав поставленої мети, тому керівництво університету було впевнене, що саме на нього можна покластися.
Ще до закінчення університету він вирішив, що буде працювати у відділі поліції №1 Чугуївського РУП (Вовчанський РУП), адже це його батьківщина.

Після випуску з університету Роман працював в секторі взаємодії з громадами, ніколи не сидів на місці, допомагав евакуювати мирне населення з небезпечних районів.

Взимку 2025 року пройшов відповідне навчання та працював в групі оперативного реагування Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області.

4 січня 2026 року, надійшло повідомлення від 33-річної мешканки Чкаловської громади. Жінка повідомила, що її колишній чоловік намагається силоміць потрапити до квартири та погрожує фізичною розправою.
На виклик негайно прибули поліцейські групи оперативного реагування Чугуївського районного управління поліції. У під’їзді будинку правоохоронці виявили чоловіка з множинними ножовими пораненнями, який перебував у критичному стані та стрімко втрачав кров.
Роман з напарниками оперативно оцінили стан потерпілого, зупинили кровотечу, наклали оклюзійні пов’язки, перев’язали рани та підтримували життєві функції чоловіка до прибуття бригади екстреної медичної допомоги. Завдяки злагодженим і професійним діям поліцейських потерпілого вдалося стабілізувати та передати медикам. У короткий термін вони встановили обставини події та затримали нападника.

Потім Роман навчався на поліцейського офіцера громади, за місяць до загибелі був назначений на посаду у Вовчанський РУП.
Зі слів керівництва підрозділу мій син мав повагу серед колег, він був не просто підлеглим, а людиною з великої літери, справжнім поліцейським та вірним другом. Служба для нього була на першому місці.

За час служби Рома встиг врятувати багато людей з небезпечних районів Харківської області, серед були діти , люди похилого віку та маломобільні люди, які б не змогли самостійно виїхати до більш безпечного місця.

Його поховали 4 липня на день Національної поліції України, що стало ще одним символом того, який він був відданий службі.

25-річний Роман Комаров до останнього залишався вірним Присязі, сумлінно виконував службовий обов'язок та разом із колегами рятував мирних жителів, ризикуючи власним життям. Він віддав життя, виконуючи свій обов'язок перед українським народом.