Прошу Президента України присвоїти звання Героя України (посмертно) Тимошенку Івану Михайловичу за його мужність, самовідданість, вірність військовій присязі та вагомий внесок у захист незалежності й територіальної цілісності України.
Тимошенко Іван Михайлович розпочав військову службу у 2013 році у військовій частині А1479.
У 2016 році виконував бойові завдання в районі проведення антитерористичної операції, зокрема поблизу Сватового. Під час виконання службових обов'язків отримав термічні опіки полум'ям тильної поверхні кистей обох рук, бокової поверхні грудної клітки І–ІІ ступеня та обличчя, однак після лікування продовжив службу.
У 2020 році був переведений до військової частини А4245. Із перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну брав безпосередню участь у танкових боях на Ічнянщині, мужньо виконуючи поставлені бойові завдання та захищаючи рідну землю.
У 2025 році був переведений до військової частини А2616, де обіймав посаду командира відділення зенітного артилерійського взводу роти вогневої підтримки батальйону морської піхоти. У складі підрозділу був направлений для виконання бойових завдань на Покровський напрямок Донецької області.
25 січня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Петропавлівка Донецької області, Тимошенко Іван Михайлович героїчно загинув, до останнього залишаючись вірним військовій присязі, українському народові та своїй державі.
Його військовий шлях — це роки відданої служби, участь у захисті України з 2013 року, бойові дії в АТО, участь у відсічі повномасштабної російської агресії та самопожертва заради свободи й незалежності нашої держави. Він заслуговує на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).