Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю військової частини А0224 Шаровському Руслану Васильовичу

Пане Президенте! Звертаюся до Вас із проханням присвоїти найвищу державну нагороду — звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) мужньому захиснику нашої Батьківщини, військовослужбовцю 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади (ВЧ А0224) старшому солдату гранатометнику Шаровському Руслану Васильовичу Мій батько свідомо й самовіддано виборював свободу та незалежність нашої держави протягом багатьох років. Його шлях боротьби за європейське майбутнє України розпочався ще у 2013-2014 роках, коли він став активним учасником Революції Гідності. Перебуваючи в епіцентрі подій на Майдані, він продемонстрував тверду громадянську позицію, мужність та готовність захищати свободу свого народу. Коли ворог зі зброєю прийшов на нашу землю, мій батько без вагань змінив цивільний одяг на військовий однострій. Вже у 2016 році він став на захист суверенітету та територіальної цілісності України, розпочавши службу у військовій частині А3730 Національної гвардії України (м. Шепетівка Хмельницької області). Він брав безпосередню участь у запеклих боях на території Донецької області. За мужність та жертовність, виявлені під час захисту Батьківщини в ході проведення Антитерористичної операції (АТО), він отримав офіційний статус та посвідчення учасника бойових дій (УБД). З початком повномасштабного вторгнення рф мій батько, як досвідчений воїн, продовжив боронити державу у лавах 11-ї окремої артилерійської бригади (військова частина А1788, м. Шепетівка Хмельницької області). З кінця 2022 року він перебував у найгарячіших точках фронту, відважно стримуючи ворожі навали на надскладних Харківському та Донецькому напрямках, де проявляв виняткову стійкість, героїзм та самопожертву. З кінця 2024 року був переведений до 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Під час виконання чергового надскладного бойового завдання мій батько зник. Довгих 1 рік і 4 місяці наша родина жила у невідомості, болю та надії, поки він вважався безвісти зниклим. На превеликий жаль, дива не сталося — мій батько повернувся «на щиті», віддавши за волю України найцінніше, що мав — власне життя. Він пройшов довгий, чесний і величний шлях воїна та патріота: від барикад Майдану, через роки війни в АТО і до запеклих боїв повномасштабної війни. Його багаторічна відданість Україні, незламність в окопах передової та найвища жертовність є прикладом справжнього патріотизму для майбутніх поколінь. Враховуючи багаторічний особистий внесок у захист держави, статус учасника бойових дій в АТО, героїчний бойовий шлях на Донеччині та Харківщині, а також загибель під час виконання бойових завдань, просимо Вас, Пане Президенте, розглянути цю петицію та присвоїти Шаровському Руслану Васильовичу звання Героя України (посмертно). Вічна пам'ять і слава Герою, який виборював нашу свободу! Слава Україні!