Просимо присвоїти звання Героя України (посмертно) Гойді Денису Валерійовичу, позивний "Змій"

Шановний пане Президенте!
Ми – рідні, друзі та побратими загиблого воїна звертаємось до Вас з проханням присвоїти найвищу державну нагороду - звання Героя України (посмертно) Гойді Денису Валерійовичу, позивний «Змій», головному сержанту взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем 1 батальйону безпілотних систем 112 окремої бригади територіальної оборони, який віддав життя за Україну, проявивши виняткову мужність, самопожертву та відданість військовому обов’язку.
Денис Гойда народився 14 вересня 2001 року і у віці 18 років добровільно вступив до лав Збройних Сил України, де з 2020 року безперервно брав участь у бойових діях на сході України. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації він залишився на передовій та виконував бойові завдання на найскладніших напрямках фронту.
За роки служби в складі 81-ої окремої аеромобільної Слобожанської бригади та 112-ої окремої бригади територіальної оборони, Денис пройшов шлях від солдата до головного сержанта, здобувши беззаперечний авторитет завдяки професіоналізму, рішучості та відповідальності за побратимів.
Неодноразово проявляв особистий героїзм: евакуйовував поранених під щільним вогнем противника, ризикуючи власним життям, знищував ворожу бронетехніку та виконував бойові завдання підвищеної складності.
Попри отримані поранення та погіршення стану здоров’я, Денис не залишив військову службу, перейшовши з десантно-штурмових військ до 112 ОБрТРО та продовжив захищати Україну у складі підрозділу безпілотних наземних систем, де став наставником і прикладом для інших військовослужбовців.
Приймав участь у бойових діях у районах населених пунктів Білогорівка Луганської області, Богородичне, Кам’янка, Долина, Лозове Донецької області – тобто в найгарячіших точках.
Військовий шлях Дениса Гойди не може бути оцінений лише окремими бойовими епізодами або переліком отриманих винагород. Все його доросле життя є прикладом свідомого і безперервного служіння Україні. Від першого дня військової служби і до останнього бойового виходу він незмінно залишався там, де вирішувалась доля України.
За мужність і відданість державі був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та іншими державними і відомчими відзнаками.
2 липня 2026 року Денис Гойда загинув під час виконання бойового завдання, рятуючи поранених побратимів з суміжного підрозділу, поблизу селища Семенівка Донецької області, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі. Денису назавжди залишилось 24 роки.
Його подвиг, багаторічна участь у бойових діях, особиста мужність і самопожертва є гідними найвищого державного визнання.
В Дениса залишились дружина та мама.
Просимо кожного, хто читає цю петицію, не залишатися осторонь. Підтримайте її своїм підписом, щоб вшанувати пам’ять воїна, який віддав життя за Україну, та віддати належну шану його подвигу. Це наш спільний обов’язок перед тими, хто захищає і захищав нашу державу ціною власного життя.
З огляду на викладене, просимо присвоїти Гойді Денису Валерійовичу звання Героя України (посмертно).
Вічна шана Герою!