Петиція про присвоєння звання Героя України (посмертно) Бондаренко Олександру Миколайовичу 25.04.1982 - 15.06.2025

Шановний пане Президенте
З глибоким болем у серці, звертаємося до Вас з проханням посмертно присвоїти найвище державне звання "Герой України" молодшому лейтенанту Бондаренку Олександру Миколайовичу, який віддав своє життя за свободу нашої держави.

Бондаренко Олександр Миколайович народився 25 квітня 1982 року в місті Оріхів Запорізької області. З юних літ вирізнявся чесністю, відповідальністю та щирою любов'ю до України. Він вірив, що знання здатні змінювати світ, тому наполегливо навчався, здобуваючи освіту та працюючи над собою.Олександр закінчив Запорізький національний університет, та Дніпропетровський аграрний державний університет, здобувши ступінь магістра економічних наук. Він був висококваліфікованим економістом, мав право викладати у вищих навчальних закладах, міг будувати успішну наукову та професійну кар'єру, навчати молодь і приносити користь Україні мирною працею.

Проте, коли на українську землю прийшла війна, він не став шукати виправдань, не сховався за дипломами чи професією. Не вагаючись ні хвилини, Олександр став на захист Батьківщини. Він свідомо проміняв спокійне життя, улюблену справу та власне майбутнє на військову форму, адже понад усе любив Україну й не міг залишатися осторонь, коли ворог прийшов нищити її народ.
Як молодший лейтенант, командир взводу, він сумлінно виконував свій військовий обов'язок, був прикладом мужності, честі, витримки та відповідальності. Побратими знали його як мудрого командира, який ніколи не ховався за спинами своїх підлеглих, завжди був поруч і до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та Українському народові.

Під час виконання бойового завдання 15 червня 2025 року поблизу населеного пункту Одрадне Волноваського району Донецької області Олександр Миколайович загинув смертю Героя. Він віддав найдорожче, що у нього є - своє життя, щоб українські діти жили під мирним небом, щоб наша держава залишалася вільною та незалежною.

Найстрашнішу ціну за цю війну заплатила його родина.У Олександра залишилися літні батьки - Бондаренко Микола Андрійович (1946 року народження) та Бондаренко Валентина Миколаївна (1948 року народження). Він був їхнім єдиним сином, найбільшою гордістю, надією та єдиною опорою на старість. Вони вірили, що саме він буде поруч, підтримає їх, догляне, коли згасатимуть сили. Але війна безжально забрала у них найдорожче - єдину дитину. Немає більшого болю для батьків, ніж пережити власного сина.

Без коханого чоловіка залишилася я (Бондаренко Ольга Петрівна), 1971 року народження. Сьогодні я самостійно виховує сина, попри власний стан здоров'я та встановлену третю групу інвалідності. Щодня мені доводиться жити з болем непоправної втрати, адже жодні слова співчуття й жодна допомога не здатні повернути чоловіка, який мав ще жити, любити, працювати та виховувати свою дитину.

Олександр міг будувати успішне майбутнє, працювати за фахом, викладати студентам, бути поруч із батьками, підтримувати дружину, виховувати сина. Але він свідомо зробив інший вибір. Він обрав захищати Україну. Він віддав за свою державу найдорожче - власне життя.
Саме такі люди творять історію України. Саме завдяки таким Героям наша держава вистояла, стоїть і стоятиме.

Присвоєння Бондаренку Олександру Миколайовичу найвищого державного звання - "Герой України" (посмертно) - стане гідним визнанням його мужності, самопожертви, незламності та безмежної любові до Батьківщини. Це буде не лише шаною його світлій пам'яті, а й знаком вдячності всім українським воїнам, які ціною власного життя боронять свободу та незалежність нашої держави.
Щиро просимо пана Президента України, підтримати це звернення та посмертно присвоїти молодшому лейтенанту Бондаренку Олександру Миколайовичу звання Героя України. Нехай його ім'я назавжди буде вписане золотими літерами в історію нашої держави як ім'я людини, яка без вагань віддала своє життя за Україну, за її народ і майбутнє наших дітей.

Вічна пам'ять і слава Герою України!