Прошу присвоїти звання *Героя України* (посмертно) Старшому солдату Національної Гвардії України Биндю Івану Івановичу

Шановний пане Президенте!
Я, дружина Биндю Аліна Ігорівна, звертаюся до Вас від імені нашої доньки, родини, побратимів і друзів із щирим проханням вшанувати пам'ять відданого сина України та Захисника Батьківщини шляхом присвоєння йому звання Героя України (посмертно).
Старший солдат, старший навідник 1-ї обслуги міномета 2-го мінометного взводу мінометної батареї 1-го батальйону оперативного призначення військової частини 3009 Биндю Іван Іванович, 16.06.2003 року народження, родом із села Буденець Сторожинецького району Чернівецької області, 01.02.2023 року став на захист своєї родини, нашого народу та Батьківщини.
З 03.02.2023 року проходив військову службу у військовій частині 3113 на посаді гранатометника до грудня 2024 року. Згодом був переведений на посаду авіаційного механіка-сапера зенітного підрозділу БАК. З 20.03.2026 року перебував на посаді старшого навідника 1-ї обслуги міномета 2-го мінометного взводу мінометної батареї (60 мм (82 мм) міномета) 1-го батальйону оперативного призначення військової частини 3009 «Любарт». У цей період Іван безпосередньо брав участь у бойових діях із захисту суверенітету та територіальної цілісності України. Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші напрямки фронту, зокрема: село Серебрянка Донецької області, Серебрянський ліс Луганської області, нп Гродівка, Миролюбівка, Новоекономічне, Світле Покровського району Донецької області.
Під час служби, у червні 2023 року, отримав вогнепальне осколкове поранення лівої ноги та плечової ділянки правої руки. Іван зарекомендував себе стійкою, дисциплінованою людиною, сумлінно ніс службу, був надійним побратимом. Нагороджений нагрудними знаками «За доблесну службу» та «Ветеран війни».

09.06.2026 о 04:55 від нього надійшло повідомлення: «Все добре, я на точку, через декілька годин буде зв'язок. Як тільки з'явиться, я тобі напишу. Кохаю, поцілуй малу».
Ці слова назавжди залишаться в моєму серці. Більше він уже не зміг прочитати жодного мого повідомлення.
10.06.2026 о 11:40 мені повідомили, що мій чоловік зник безвісти за особливих обставин внаслідок бойових дій поблизу населеного пункту Світле Покровського району Донецької області. До останнього ми вірили, що він живий. Рідні, друзі та побратими не втрачали надії.
Але вже 13.06.2026 року ми отримали найстрашнішу звістку. На превеликий жаль, Іван загинув 09.06.2026 року під час виконання бойового завдання поблизу нп Світле Покровського району Донецької області, пов'язаного зі здійсненням заходів, необхідних для оборони України, захисту держави та безпеки її населення у зв'язку з військовою агресією РФ проти України. Він отримав поранення, несумісні з життям.
Для мене Іван був не лише чоловіком. Він був моєю опорою, найкращим другом, люблячим батьком нашої донечки, турботливим сином, братом і вірним побратимом. Він мав добре серце, завжди приходив на допомогу у важких ситуаціях. Він мріяв, щоб його рідні жили під мирним небом і ніколи не бачили того жаху, який довелося пережити йому. Він вірив у себе, своїх побратимів і нашу Перемогу. До останнього подиху з честю та гідністю виконував свій обов'язок перед Батьківщиною.
Іван залишив свою маленьку копію і частинку себе — улюблену донечку Ангеліну (2 роки). Вона вже ніколи не почує татового голосу, не відчує його обіймів і не побачить, як він пишатиметься її успіхами. Для неї, як ні для кого іншого, важливо, щоб її батька визнали Героєм України. Це стане свідченням пам'яті, вдячності та державного визнання його подвигу, яке назавжди залишиться для його доньки великою втратою. Нехай вона і всі інші знають, ким був її батько — справжнім Героєм.
Тому, для вшанування пам'яті мого чоловіка, вірного Захисника України, прошу Вас підтримати петицію та присвоїти Биндю Івану Івановичу звання Героя України (посмертно).
Ця петиція — найменше, що ми можемо зробити для Івана, який так рано пішов із життя, захищаючи рідну землю. Я і наша родина збережемо його ім'я у своїй пам'яті та серцях, а держава — в історії та своєму визнанні.
Нашому Герою назавжди 22 роки.
Низький уклін і шана йому!
Вічна пам'ять Герою!
Слава Україні!
Я завжди тебе кохатиму, Соні!