Петиція до Президента України про присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому солдату Бохонку Богдану Петровичу.

Я, Бохонко Марія Ярославівна, дружина загиблого Захисника України, звертаюся до Вас із проханням розглянути питання про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові, старшому солдату Бохонку Богдану Петровичу.

Мужній захисник нашої Батьківщини, навідник протитанкового відділення парашутно-десантного батальйону військової частини А1126, Бохонко Богдан Петрович (17.01.1985 р.н.), був жителем села Лучківці.
Богдан Петрович став на захист свободи та незалежності України в липні 2023 року. Він свідомо та мужньо обрав шлях воїна, розуміючи всю відповідальність перед рідною землею та своєю родиною. Виконуючи бойове завдання у найгарячіших точках фронту, виявляючи стійкість, відвагу та незламність, Богдан загинув 23 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Сєверне Покровського району Донецької області.

Весь цей час родина жила між небом і землею — у безперервних молитвах, пошуках та сподіваннях, адже Богдан тривалий час вважався зниклим безвісти. Нещодавно страшна звістка підтвердила найгірше: Герой віддав найдорожче — своє життя, обмінявши його на наш шанс жити у вільній державі.

Людина з великої літери та зразок для наслідування
У мирному житті Богдан Бохонко був прикладом справжнього чоловіка, батька та громадянина:
Неймовірно роботящим та щирим: Про таких людей кажуть, що їхні руки не боялися жодної праці. Він завжди прагнув забезпечити добробут своєї сім'ї та ніколи не відмовляв у допомозі односельчанам.
Добрим і чуйним: Завдяки своєму світлому характеру, щирості та готовності підставити плече у скрутну хвилину, Богдан здобув величезну повагу та любов усіх, хто його знав. Його любили друзі, поважали колеги та сусіди.
Взірцевим сім'янином: Богдан безмежно, трепетно і віддано кохав свою дружину. Він був найкращим батьком для двох своїх синів, виховував їх у любові до праці, чесності та справедливості, навчаючи всьому, що вмів сам. Його сини завжди нестимуть у серці науку батька, який став для них головним життєвим орієнтиром.

Втрата батька, чоловіка та сина — це невимовний, глибокий біль для всієї родини та громади. Богдан Бохонко до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам та українському народові. Його жертовність є найвищим виявом патріотизму та вірності Обов'язку.
Присвоєння звання Героя України (посмертно) — це найменше, що держава може зробити для увічнення пам'яті воїна, який віддав життя за майбутнє наших дітей та свободу України.
Просимо всіх небайдужих, друзів, побратимів та земляків підтримати цю петицію та віддати шану пам'яті нашого Героя.

Я, Бохонко Марія Ярославівна, прошу Вас розглянути це звернення та присвоїти старшому солдату Бохонку Богдану Петровичу звання Героя України (посмертно).

Вічна слава і пам'ять Герою!
Україна пам'ятає своїх захисників!
Слава Україні!