Шановний,Пане Президенте! Просимо Вас присвоїти найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно) із удостоєнням ордена «Золота Зірка» мужньому захиснику нашої Батьківщини, солдату військової частини А0501 (92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка) Колеснику Станіславу Сергійовичу на позивний «СТОНІК» (09.06.2005 р.н.).

Шановний,Пане Президенте!
Просимо Вас присвоїти найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно) із удостоєнням ордена «Золота Зірка» мужньому захиснику нашої Батьківщини, солдату військової частини А0501 (92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка) Колеснику Станіславу Сергійовичу на позивний «СТОНІК» (09.06.2005 р.н.).
Станіслав народився, виріс та проживав у місті Ніжин Чернігівської області. З 2011 по 2020 рік навчався у загальноосвітній школі №5. Після цього продовжив навчання в «Ніжинському професійному аграрному ліцеї Чернігівської області», де здобув професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. Свою трудову діяльність розпочав комплектувальником на підприємстві ТОВ «Ніжинхліб», де чесно працював з липня 2023 по червень 2024 року.
Станіслав з юнацьких років мав міцний стрижень та загострене почуття справедливості. Одразу після досягнення повноліття, з 18 років, він твердо вирішив і рвався йти до лав Збройних Сил України, проте люблячі батьки, хвилюючись за життя зовсім юного хлопця, всіма силами його стримували та не пускали. Але Станіслав не відмовився від своєї мрії захищати Батьківщину. Коли вийшов офіційний указ, що дозволив громадянам віком від 18 до 25 років добровільно ставати до лав армії, він діяв рішуче. Потайки від родини, нічого не сказавши батькам, Станіслав одним із перших пішов і 13 березня 2025 року підписав контракт. Своє свідоме рішення йти воювати у такому юному віці — коли законодавство повністю звільняло його від обов'язкової мобілізації і жодні зобов'язання перед державою не змушували брати до рук зброю — вже само по собі є винятковим, безпрецедентним подвигом та проявом найвищого героїзму. Він зробив цей вибір виключно за покликом серця, щоб захистити свою маму Наталію Григорівну, вітчима Родіона Володимировича (який також приймав участь в боях в одній із ШБ), та двох молодших братів — Давида та Дмитра.
Потрапивши до лав 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка, солдат Колесник Станіслав Сергійович з перших днів служби демонстрував високу дисциплінованість, стійкість та вірність військовій присязі. Разом із побратимами воїн із позивним «СТОНІК» безстрашно виконував найскладніші бойові завдання на передових позиціях фронту. За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку Станіслав був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Бойовий шлях юного штурмовика був коротким, але надзвичайно звитяжним. Перший бойовий вихід його групи відбувся 29 червня 2025 року, під час якого Станіслав проявив неабияку сміливість та разом із побратимами успішно виконав завдання, зачистивши кілька ворожих окопів. Свій останній та найвеличніший подвиг воїн здійснив 2 липня 2025 року поблизу населеного пункту Кам'янка Куп'янського району Харківської області. Під час штурму група потрапила у підступну ворожу засідку. В критичний момент запеклого і надважкого бою солдат Станіслав Колесник не здригнувся, проявив залізну волю та взяв на себе основний удар ворога. Він до останнього подиху прикривав відхід своїх побратимів. Завдяки його неймовірній мужності та ціною власного життя підрозділу вдалося врятувати особовий склад. У тому бою «СТОНІК» загинув один — всі інші хлопці завдяки його жертовності вийшли з оточення живими.
Останній спочинок 20-річний захисник знайшов 23 листопада 2025 року на Фрунзівському кладовищі в рідному Ніжині. Станіслав віддав за мирне майбутнє України свої найкращі молоді роки, свої мрії та сподівання. Його вчинок є проявом найвищої жертовності, адже немає більшої любові, ніж віддати своє життя за ближнього.
Враховуючи безмежну відвагу, свідоме та добровільне підписання контракту в юному віці за відсутності військових зобов'язань, успішне виконання бойових завдань та героїчну самопожертву, яка врятувала життя всієї групи на Харківщині, просимо Вас, Пане Президенте, задовольнити це клопотання та присвоїти Колеснику Станіславу Сергійовичу звання Героя України (посмертно).

Вічна пам'ять і шана Герою! Слава Україні!