№22/267068-еп
Просимо присвоїти звання Героя України ( посмертно) старшому солдату Матюшенко Олександру Олександровичу ( позивний «Дізель». навідник-оператор 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А5002 ,за його мужність, самопожертву, вірність військовій присязі та відданість українському народові.
Автор (ініціатор): Міщук Діана Романівна
Дата оприлюднення: 15 липня 2026
Просимо присвоїти звання Героя України ( посмертно) старшому солдату Матюшенко Олександру Олександровичу ( позивний «Дізель». навідник-оператор 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А5002 ,за його мужність, самопожертву, вірність військовій присязі та відданість українському народові.
Олександр Матюшенко народився 19 листопада 1981 року в Олександрії. Навчався у школі №8. Згодом здобув професію тракториста-меліоратора. Його дитинство та юність не були легкими– він виховувався без батьківської опіки, проте разом із сестрою підтримували одне одного.
Олександр ніколи не боявся важкої праці. Він працював у різних сферах, опановуючи численні професійні навички. Його знали як справжнього майстра на всі руки, який міг упоратися з будь-яким завданням. Останнім місцем його цивільної роботи був магазин «Будівельник» у селі Новий Стародуб.
Для своєї сім'ї Олександр був міцним плечем, захистом і безмежним джерелом любові. Разом із дружиною Наталією побудували міцну, щасливу родину. Вони прожили разом щасливі 24 роки, виховали трьох синів. Для своїх хлопців Олександр був найкращим батьком, який виховував власним прикладом чесності, доброти та мужності.
У перші дні повномасштабного вторгнення Олександр добровольцем став на захист рідного краю, вступивши до Територіальної оборони.
11 лютого 2025 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Олександр був щирою та доброю людиною. Він обожнював пригоди, мав легку вдачу і завжди прагнув пізнавати щось нове. Мав багато друзів, які його поважали і любили. Особливе місце в його серці займали діти.
Ще однією великою пристрастю Олександра були автомобілі та мотоцикли.
Для рідних Олександр назавжди залишиться люблячим чоловіком, турботливим батьком, найдорожчим братом, вірним другом.
44-річний старший солдат загинув 3 липня 2026 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Хотінь, Сумської області.
Просимо гідно вшанувати пам’ять Матюшенко Олександра Олександровича та присвоїти йому найвище державне звання – «Герой України» (посмертно).
Вічна пам’ять і слава Герою України!
Олександр Матюшенко народився 19 листопада 1981 року в Олександрії. Навчався у школі №8. Згодом здобув професію тракториста-меліоратора. Його дитинство та юність не були легкими– він виховувався без батьківської опіки, проте разом із сестрою підтримували одне одного.
Олександр ніколи не боявся важкої праці. Він працював у різних сферах, опановуючи численні професійні навички. Його знали як справжнього майстра на всі руки, який міг упоратися з будь-яким завданням. Останнім місцем його цивільної роботи був магазин «Будівельник» у селі Новий Стародуб.
Для своєї сім'ї Олександр був міцним плечем, захистом і безмежним джерелом любові. Разом із дружиною Наталією побудували міцну, щасливу родину. Вони прожили разом щасливі 24 роки, виховали трьох синів. Для своїх хлопців Олександр був найкращим батьком, який виховував власним прикладом чесності, доброти та мужності.
У перші дні повномасштабного вторгнення Олександр добровольцем став на захист рідного краю, вступивши до Територіальної оборони.
11 лютого 2025 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Олександр був щирою та доброю людиною. Він обожнював пригоди, мав легку вдачу і завжди прагнув пізнавати щось нове. Мав багато друзів, які його поважали і любили. Особливе місце в його серці займали діти.
Ще однією великою пристрастю Олександра були автомобілі та мотоцикли.
Для рідних Олександр назавжди залишиться люблячим чоловіком, турботливим батьком, найдорожчим братом, вірним другом.
44-річний старший солдат загинув 3 липня 2026 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Хотінь, Сумської області.
Просимо гідно вшанувати пам’ять Матюшенко Олександра Олександровича та присвоїти йому найвище державне звання – «Герой України» (посмертно).
Вічна пам’ять і слава Герою України!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Кикина Богдана Іванівна
15 липня 2026
2.
Свиридюк Веніамін Сергійович
15 липня 2026
3.
Красілинець Ярослава Юріївна
15 липня 2026
4.
Бабій Олег Сергійович
15 липня 2026
5.
Литвяк Олександр Олександрович
15 липня 2026
6.
Полякова Наталія Любомирівна
15 липня 2026
7.
Кірєєва Наталія Вікторівна
15 липня 2026
8.
Матвійчук Наталія Юріївна
15 липня 2026
9.
Мельниченко Людмила Сергіївна
15 липня 2026
10.
Коростельов Олександр Сергійович
15 липня 2026
11.
Ястребов Сергій Юрійович
15 липня 2026
12.
Богдан Аліна Миколаївна
15 липня 2026
13.
Бражняк Роман Ігорович
15 липня 2026
14.
Сироватка Віталій Олександрович
15 липня 2026
15.
Лобова Наталія Анатоліївна
15 липня 2026
16.
Гавриленко Сергій Олександрович
15 липня 2026
17.
Пірієнко Ярослав Олександрович
15 липня 2026
18.
Дешура Ірина Володимирівна
15 липня 2026
19.
Мірошніченко Руслана Сергіївна
15 липня 2026
20.
Ігнатова Вікторія Дмитрівна
15 липня 2026
21.
Погребняк Оксана Богданівна
15 липня 2026
22.
Гордієнко Богдан Віталійович
15 липня 2026
23.
Давиденко Юлія Миколаївна
15 липня 2026
24.
Тіхомірова Олена Олександрівна
15 липня 2026
25.
Добрікова Юлія Вікторівна
15 липня 2026
26.
Матюшенко Дмитро Олександрович
15 липня 2026
27.
Міщук Євген Миколайович
15 липня 2026
28.
Вишневська Валерія Валеріївна
15 липня 2026
29.
Трофімов Олександр Владиславович
15 липня 2026
30.
Пономаренко Анна Ігорівна
15 липня 2026
110
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 92 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.