№22/267068-еп
Просимо присвоїти звання Героя України ( посмертно) старшому солдату Матюшенко Олександру Олександровичу ( позивний «Дізель». навідник-оператор 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А5002 ,за його мужність, самопожертву, вірність військовій присязі та відданість українському народові.
Автор (ініціатор): Міщук Діана Романівна
Дата оприлюднення: 15 липня 2026
Просимо присвоїти звання Героя України ( посмертно) старшому солдату Матюшенко Олександру Олександровичу ( позивний «Дізель». навідник-оператор 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А5002 ,за його мужність, самопожертву, вірність військовій присязі та відданість українському народові.
Олександр Матюшенко народився 19 листопада 1981 року в Олександрії. Навчався у школі №8. Згодом здобув професію тракториста-меліоратора. Його дитинство та юність не були легкими– він виховувався без батьківської опіки, проте разом із сестрою підтримували одне одного.
Олександр ніколи не боявся важкої праці. Він працював у різних сферах, опановуючи численні професійні навички. Його знали як справжнього майстра на всі руки, який міг упоратися з будь-яким завданням. Останнім місцем його цивільної роботи був магазин «Будівельник» у селі Новий Стародуб.
Для своєї сім'ї Олександр був міцним плечем, захистом і безмежним джерелом любові. Разом із дружиною Наталією побудували міцну, щасливу родину. Вони прожили разом щасливі 24 роки, виховали трьох синів. Для своїх хлопців Олександр був найкращим батьком, який виховував власним прикладом чесності, доброти та мужності.
У перші дні повномасштабного вторгнення Олександр добровольцем став на захист рідного краю, вступивши до Територіальної оборони.
11 лютого 2025 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Олександр був щирою та доброю людиною. Він обожнював пригоди, мав легку вдачу і завжди прагнув пізнавати щось нове. Мав багато друзів, які його поважали і любили. Особливе місце в його серці займали діти.
Ще однією великою пристрастю Олександра були автомобілі та мотоцикли.
Для рідних Олександр назавжди залишиться люблячим чоловіком, турботливим батьком, найдорожчим братом, вірним другом.
44-річний старший солдат загинув 3 липня 2026 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Хотінь, Сумської області.
Просимо гідно вшанувати пам’ять Матюшенко Олександра Олександровича та присвоїти йому найвище державне звання – «Герой України» (посмертно).
Вічна пам’ять і слава Герою України!
Олександр Матюшенко народився 19 листопада 1981 року в Олександрії. Навчався у школі №8. Згодом здобув професію тракториста-меліоратора. Його дитинство та юність не були легкими– він виховувався без батьківської опіки, проте разом із сестрою підтримували одне одного.
Олександр ніколи не боявся важкої праці. Він працював у різних сферах, опановуючи численні професійні навички. Його знали як справжнього майстра на всі руки, який міг упоратися з будь-яким завданням. Останнім місцем його цивільної роботи був магазин «Будівельник» у селі Новий Стародуб.
Для своєї сім'ї Олександр був міцним плечем, захистом і безмежним джерелом любові. Разом із дружиною Наталією побудували міцну, щасливу родину. Вони прожили разом щасливі 24 роки, виховали трьох синів. Для своїх хлопців Олександр був найкращим батьком, який виховував власним прикладом чесності, доброти та мужності.
У перші дні повномасштабного вторгнення Олександр добровольцем став на захист рідного краю, вступивши до Територіальної оборони.
11 лютого 2025 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Олександр був щирою та доброю людиною. Він обожнював пригоди, мав легку вдачу і завжди прагнув пізнавати щось нове. Мав багато друзів, які його поважали і любили. Особливе місце в його серці займали діти.
Ще однією великою пристрастю Олександра були автомобілі та мотоцикли.
Для рідних Олександр назавжди залишиться люблячим чоловіком, турботливим батьком, найдорожчим братом, вірним другом.
44-річний старший солдат загинув 3 липня 2026 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Хотінь, Сумської області.
Просимо гідно вшанувати пам’ять Матюшенко Олександра Олександровича та присвоїти йому найвище державне звання – «Герой України» (посмертно).
Вічна пам’ять і слава Герою України!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Лопушанська Ірина Сергіївна
16 серпня 2026
2.
Топчій Марина Іванівна
16 серпня 2026
3.
Ватажко Анастасія Русланівна
16 серпня 2026
4.
Харіна Оксана Станіславівна
16 серпня 2026
5.
Довгошия Аліна Миколаївна
16 серпня 2026
6.
Машуренко Маргарита Анатоліївна
16 серпня 2026
7.
Прєснякова Іванна Вікторівна
16 серпня 2026
8.
Москальова Олена Валеріївна
16 серпня 2026
9.
Десятник Лілія Ярославівна
16 серпня 2026
10.
Писаренко Альона Миколаївна
16 серпня 2026
11.
Ничепорук Надія Анатоліївна
16 серпня 2026
12.
Пахольчишин Оксана Мирославівна
15 серпня 2026
13.
Гришкевич Ольга Сергіївна
15 серпня 2026
14.
Ясковець Тамара Іванівна
15 серпня 2026
15.
Кореновська Софія Іванівна
15 серпня 2026
16.
Тимошенко Світлана Сергіївна
15 серпня 2026
17.
Пінчук Яна Володимирівна
15 серпня 2026
18.
Погоріла Зоя Олексіївна
15 серпня 2026
19.
Тетерська Галина Яківна
15 серпня 2026
20.
Шворак Юлія Іванівна
15 серпня 2026
21.
Дериземля Тетяна Олександрівна
15 серпня 2026
22.
Федорчук Анастасія Василівна
15 серпня 2026
23.
Коберник Олена Петрівна
15 серпня 2026
24.
Мирутенко Тетяна Олегівна
15 серпня 2026
25.
Сінькевич Ірина Вікторівна
15 серпня 2026
26.
Крук Катерина Григорівна
14 серпня 2026
27.
Задубинна Віта Володимирівна
14 серпня 2026
28.
Драганчук Іванна Миколаївна
14 серпня 2026
29.
Ніколаєнко Катерина Євгеніївна
14 серпня 2026
30.
Стаднік Алла Миколаївна
14 серпня 2026
2622
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 60 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.