Шановний пане Президенте України!
Прошу присвоїти найвище державне звання «Герой України» (посмертно) моєму чоловікові, Передрію Євгену Сергійовичу (13.09.1990 – 09.06.2026), головному сержанту, командиру 1 автомобільного відділення взводу роти логістики військової частини А4458, який віддав своє життя за свободу, незалежність і майбутнє України.
Євген був людиною честі, справедливості та великої сили духу. Люблячий чоловік, турботливий батько двох дітей, надійний син, вірний друг і побратим. Він завжди ставив обов'язок, честь і безпеку інших вище за власне життя.
За час проходження військової служби Євген неодноразово був відзначений командуванням за високий професіоналізм, сумлінне виконання службових обов'язків, самовідданість, бездоганну службу та вірність Військовій присязі. Він отримав грамоти, подяки, відзнаки від Командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України, командування військової частини А4458 та регіонального управління, а також мав статус учасника бойових дій. Усі ці нагороди є підтвердженням його бездоганної служби та відданості українському народові.
9 червня 2026 року, виконуючи бойове завдання, Євген отримав смертельне поранення в селі Майдан Донецької області. Він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, захищаючи Україну та кожного з нас.
Для наших дітей він назавжди залишиться найкращим татом, який віддав життя заради їхнього майбутнього. Для мене він був коханим чоловіком, моєю опорою та найближчою людиною. Для побратимів — надійним товаришем, якого поважали за чесність, людяність і готовність завжди прийти на допомогу.
Сьогодні ми просимо не лише вшанувати пам'ять мого чоловіка, а й гідно відзначити його подвиг. Присвоєння Передрію Євгену Сергійовичу звання Героя України (посмертно) стане справедливим визнанням його мужності, самопожертви, бездоганної служби та відданості Україні.
Прошу кожного небайдужого підтримати цю петицію.
Пам'ять про наших Героїв повинна жити, а їхній подвиг — бути гідно вшанованим.
Вічна пам'ять Герою. Герої не вмирають!