Про присвоєння звання Героя України (посмертно) сержанту Кіпку Артему Васильовичу

Петиція про присвоєння звання Героя України (посмертно) сержанту Кіпку Артему Васильовичу

Шановний пане Президенте України!

Звертаємося до Вас з проханням присвоїти найвище державне звання «Герой України» (посмертно) сержанту Кіпку Артему Васильовичу за його виняткову мужність, самопожертву, вірність військовій присязі та особистий внесок у захист незалежності й територіальної цілісності України.

Кіпко Артем Васильович народився 23 липня 2000 року в селі Носиківка Шаргородського району Вінницької області.

У 18 років, 19 червня 2019 року, він добровільно підписав контракт на проходження військової служби у військовій частині 3030 Національної гвардії України, свідомо обравши шлях захисника Батьківщини ще задовго до початку повномасштабної війни.

З перших годин повномасштабного вторгнення Російської Федерації, 24 лютого 2022 року, Артем без вагань став на захист України. Він брав безпосередню участь в обороні міста Києва, виконував бойові завдання в Гостомелі, брав участь у зачистках звільнених міст Ірпінь і Буча, а також виконував бойові завдання на Харківському напрямку.

30 травня 2023 року Артем перевівся до військової частини 3028 «Червона Калина» Національної гвардії України, де обіймав посаду головного сержанта першого взводу третьої роти п’ятого батальйону. У складі свого підрозділу він виконував бойові завдання в районі села Спірне Донецької області та села Вербове Запорізької області.

23 листопада 2023 року, під час виконання бойового завдання, сержант Кіпко Артем Васильович до останнього залишався на своїй бойовій позиції. Попри щільний артилерійський обстріл противника, він не залишив свій пост і до кінця виконав військовий обов’язок. Після цього бою Артем вважався зниклим безвісти.

Для нашої родини настали довгі місяці болісного очікування. Ми не втрачали надії, що він повернеться додому. Лише 24 лютого 2026 року рішенням суду Артема було офіційно визнано загиблим, а 24 квітня 2026 року ми змогли провести його в останню путь.

За словами його побратимів, Артем був прикладом справжнього українського воїна — мужнього, дисциплінованого, чесного та безмежно відданого своїй державі. Він ніколи не відмовлявся від виконання бойових завдань, завжди підтримував своїх побратимів і приходив їм на допомогу.

Він часто говорив:

«Я не можу відмовитися від виконання своїх службових завдань, тому що я приймав присягу на вірність Українському народові».

Ці слова стали його життєвим принципом. Він залишився вірним їм до останнього подиху.

Сержант Кіпко Артем Васильович не встиг створити власну сім’ю. Усе своє молоде життя він присвятив службі Українському народові та захисту рідної землі. Найвищою нагородою для нього були честь носити військову форму, довіра побратимів і можливість боронити свою державу.

Враховуючи його багаторічну службу, особисту мужність, бездоганне виконання військового обов’язку, вірність військовій присязі та самопожертву в боротьбі за свободу й незалежність України, просимо Вас, пане Президенте, присвоїти сержанту Кіпку Артему Васильовичу найвище державне звання — Герой України (посмертно).

Для нашої родини це стане не лише визнанням подвигу Артема, а й символом вдячності всім українським воїнам, які віддали своє життя за свободу нашої держави.

Вічна пам’ять Герою! Слава Україні!