Присвоєння героя України (посмертно)

Петиція про присвоєння звання Героя України (посмертно) Гуковському Геннадію Юрійовичу

Шановний пане Президенте України!

Просимо Вас розглянути питання про присвоєння найвищого державного звання Герой України (посмертно) солдату Гуковському Геннадію Юрійовичу, 29 грудня 1980 року народження, військовослужбовцю окремого батальйону військової частини 3055 Національної гвардії України.

Геннадій Юрійович народився 29 грудня 1980 року. З дитинства вирізнявся працьовитістю, щирістю, добротою та великим серцем. У мирному житті працював експедитором у Березнівському комбінаті громадського харчування, займався будівельною справою, у якій був справжнім майстром.

Для рідних і друзів він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, надійною опорою сім’ї та людиною, яка завжди приходила на допомогу. Геннадій Юрійович любив природу, риболовлю, прогулянки лісом, футбол із дітьми та понад усе цінував свою родину. Найбільшою цінністю для нього завжди були близькі люди, заради майбутнього яких він згодом став на захист України.

3 березня 2022 року Геннадій Юрійович став на захист України. Не вагаючись, він залишив мирне життя, щоб боронити рідну землю, свободу та незалежність нашої держави.

Побратими знали його за позивним «Чахлик». Він проходив службу на посаді стрільця. Під час виконання бойових завдань, за потреби підрозділу, був прикомандирований до мінометного розрахунку, де також сумлінно виконував поставлені завдання. Понад два роки він мужньо виконував бойові завдання, залишаючись вірним військовій присязі, своїм побратимам та українському народові.

За словами його побратимів, Геннадій Юрійович був надійним, відповідальним і щирим товаришем. Він завжди допомагав іншим, підтримував своїх побратимів у складних ситуаціях, не залишав нікого без уваги та завжди був готовий прийти на допомогу. За свою людяність, доброту, простоту у спілкуванні та відданість він користувався повагою серед тих, хто служив поруч із ним.

13 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Сокіл Покровського району Донецької області, в умовах інтенсивних мінометних та артилерійських обстрілів, а також штурмових дій противника, Геннадій Юрійович загинув смертю хоробрих, до останнього виконуючи свій військовий обов’язок. Він віддав найдорожче — власне життя за свободу і незалежність України.

Тривалий час він вважався зниклим безвісти. Для його родини це стало тяжким випробуванням, адже близькі до останнього жили надією на його повернення.

Після загибелі Геннадія Юрійовича його донька Олена у своєму вірші написала:

«Ковтає час сльозу і горе,війна затоптує сліди
Вже телефон твій не говорить…
Та я чекаю… Лиш прийди!..»

Ці слова передають біль не лише однієї родини, а й тисяч українських сімей, які втратили своїх найдорожчих людей у цій війні. За кожним полеглим Захисником стоїть сім’я, яка назавжди втратила батька, чоловіка, сина чи брата.

Геннадій Юрійович був одним із тих українців, які не чекали, що хтось інший стане на захист держави. Він сам зробив цей вибір і до останнього подиху залишався вірним своєму обов’язку.

Його мужність, самопожертва, стійкість, людяність і відданість Україні є прикладом справжнього героїзму. Він віддав своє життя заради кожного з нас, заради права українських дітей жити під мирним небом, заради свободи та незалежності нашої держави.

Просимо Вас присвоїти солдату Гуковському Геннадію Юрійовичу звання Героя України (посмертно).

Це стане гідним вшануванням його світлої пам’яті та знаком вдячності всього українського народу за його жертовність, мужність і безмежну любов до України.

Вічна пам’ять Герою!
Герої не вмирають!
Слава Україні!