№22/267624-еп
Про присвоєння звання Героя України (посмертно) Мінакову Віктору Геннадійовичу, солдату 77-ї окремої аеромобільної бригади
Автор (ініціатор): Мінакова Марія Павлівна
Дата оприлюднення: 21 липня 2026
Я, Мінакова Марія Павлівна, прошу вас присвоїти найвищу державну нагороду Герой України (посмертно) моєму чоловіку, солдату й артилеристу Мінакову Віктору Геннадійовичу з позивним Боцман, 12.09.1990 року народження. Він був родом із Миколаєва, і віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність України.
7 листопада 2022 року Віктор став на захист України від російської агресії. Він ні на мить не вагався у своєму виборі й упродовж чотирьох років залишався відданим службі та виконанню військового обов’язку.
Бойовий шлях Віктор розпочав у лавах військової частини А4355 77-ї окремої аеромобільної бригади. Він брав безпосередню участь у найважчих боях в обороні Донецької та Харківської областей. Починаючи з весни 2023 року, він пройшов гарячі точки на Бахмутському, Торецькому та Словʼянському напрямках, захищав Ізюмський район та Часів Яр.
Він проявив мужність, стійкість, професіоналізм та відданість українському народові і виконував надскладні завдання.
Позивний «Боцман» він отримав тому, що до повномасштабного вторгнення працював у морі на цій посаді. Оформлюючись на службу у 2022 році, він нічого не сказав батькам та родичам — вони були впевнені, що він у черговому рейсі. Він настільки оберігав рідних, що просто не хотів їх тривожити звісткою про свою службу в армії.
Для мене він завжди залишатиметься людиною з великої літери — моєю опорою, неймовірно добрим, чуйним і дбайливим.
Через постійні розлуки, зумовлені службою, наше життя завжди було на межі. Війна відібрала найцінніше: попри те, що ми були разом три роки, нам так і не судилося розділити звичайний цивільний побут удома.
13 травня 2026 року росіяни його вбили FPV-дроном під час виконання бойового завдання у селі Новоплатонівка Ізюмського району. Він мав ще стільки планів і нездійсненних мрій, але йому залишилося назавжди 35 років.
Він уже став справжнім героєм для друзів, родини, близьких та рідного Миколаєва. Проте воїн також заслуговує на найвищу нагороду, і її присвоєння — це найменше, що держава може зробити.
7 листопада 2022 року Віктор став на захист України від російської агресії. Він ні на мить не вагався у своєму виборі й упродовж чотирьох років залишався відданим службі та виконанню військового обов’язку.
Бойовий шлях Віктор розпочав у лавах військової частини А4355 77-ї окремої аеромобільної бригади. Він брав безпосередню участь у найважчих боях в обороні Донецької та Харківської областей. Починаючи з весни 2023 року, він пройшов гарячі точки на Бахмутському, Торецькому та Словʼянському напрямках, захищав Ізюмський район та Часів Яр.
Він проявив мужність, стійкість, професіоналізм та відданість українському народові і виконував надскладні завдання.
Позивний «Боцман» він отримав тому, що до повномасштабного вторгнення працював у морі на цій посаді. Оформлюючись на службу у 2022 році, він нічого не сказав батькам та родичам — вони були впевнені, що він у черговому рейсі. Він настільки оберігав рідних, що просто не хотів їх тривожити звісткою про свою службу в армії.
Для мене він завжди залишатиметься людиною з великої літери — моєю опорою, неймовірно добрим, чуйним і дбайливим.
Через постійні розлуки, зумовлені службою, наше життя завжди було на межі. Війна відібрала найцінніше: попри те, що ми були разом три роки, нам так і не судилося розділити звичайний цивільний побут удома.
13 травня 2026 року росіяни його вбили FPV-дроном під час виконання бойового завдання у селі Новоплатонівка Ізюмського району. Він мав ще стільки планів і нездійсненних мрій, але йому залишилося назавжди 35 років.
Він уже став справжнім героєм для друзів, родини, близьких та рідного Миколаєва. Проте воїн також заслуговує на найвищу нагороду, і її присвоєння — це найменше, що держава може зробити.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Бардіна Ольга Олександрівна
22 липня 2026
2.
Лук'янцева Наталія Павлівна
21 липня 2026
3.
Девда Зоряна Русланівна
21 липня 2026
4.
Кулинич Софія Тарасівна
21 липня 2026
5.
Іванюк Юлія Тарасівна
21 липня 2026
6.
Ільченко Тетяна Станіславівна
21 липня 2026
7.
Гавва Ірина Ігорівна
21 липня 2026
8.
Петрейко Іванна Іванівна
21 липня 2026
9.
Волощук Тетяна Анатоліївна
21 липня 2026
10.
Пушкаренко Ганна Володимирівна
21 липня 2026
11.
Полюхович Людмила Василівна
21 липня 2026
12.
Миронов Ілля Євгенович
21 липня 2026
13.
Юровицька Світлана Юріївна
21 липня 2026
14.
Думич Наталія Русланівна
21 липня 2026
15.
Черненко Ірина Андріївна
21 липня 2026
16.
Бунда Ольга Володимирівна
21 липня 2026
17.
Семенюк Лєна Володимирівна
21 липня 2026
18.
Лобур Діана Володимирівна
21 липня 2026
19.
Рудакова Валерія Євгенівна
21 липня 2026
20.
Токар Олена Миколаївна
21 липня 2026
21.
Гевліч Тетяна Анатоліївна
21 липня 2026
22.
Коваль Світлана Сергіївна
21 липня 2026
23.
Ророка Марія Владиславівна
21 липня 2026
24.
Обруснік Алла Василівна
21 липня 2026
25.
Фочук Марія Тарасівна
21 липня 2026
26.
Купчинська Юлія Іванівна
21 липня 2026
27.
Васильєв Денис Вячеславович
21 липня 2026
28.
Герасимчук Лідія Іванівна
21 липня 2026
29.
Кравчук Валерія Олександрівна
21 липня 2026
30.
Стекольська Ольга Валеріївна
21 липня 2026
175
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 92 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.