№22/267624-еп
Про присвоєння звання Героя України (посмертно) Мінакову Віктору Геннадійовичу, солдату 77-ї окремої аеромобільної бригади
Автор (ініціатор): Мінакова Марія Павлівна
Дата оприлюднення: 21 липня 2026
Я, Мінакова Марія Павлівна, прошу вас присвоїти найвищу державну нагороду Герой України (посмертно) моєму чоловіку, солдату й артилеристу Мінакову Віктору Геннадійовичу з позивним Боцман, 12.09.1990 року народження. Він був родом із Миколаєва, і віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність України.
7 листопада 2022 року Віктор став на захист України від російської агресії. Він ні на мить не вагався у своєму виборі й упродовж чотирьох років залишався відданим службі та виконанню військового обов’язку.
Бойовий шлях Віктор розпочав у лавах військової частини А4355 77-ї окремої аеромобільної бригади. Він брав безпосередню участь у найважчих боях в обороні Донецької та Харківської областей. Починаючи з весни 2023 року, він пройшов гарячі точки на Бахмутському, Торецькому та Словʼянському напрямках, захищав Ізюмський район та Часів Яр.
Він проявив мужність, стійкість, професіоналізм та відданість українському народові і виконував надскладні завдання.
Позивний «Боцман» він отримав тому, що до повномасштабного вторгнення працював у морі на цій посаді. Оформлюючись на службу у 2022 році, він нічого не сказав батькам та родичам — вони були впевнені, що він у черговому рейсі. Він настільки оберігав рідних, що просто не хотів їх тривожити звісткою про свою службу в армії.
Для мене він завжди залишатиметься людиною з великої літери — моєю опорою, неймовірно добрим, чуйним і дбайливим.
Через постійні розлуки, зумовлені службою, наше життя завжди було на межі. Війна відібрала найцінніше: попри те, що ми були разом три роки, нам так і не судилося розділити звичайний цивільний побут удома.
13 травня 2026 року росіяни його вбили FPV-дроном під час виконання бойового завдання у селі Новоплатонівка Ізюмського району. Він мав ще стільки планів і нездійсненних мрій, але йому залишилося назавжди 35 років.
Він уже став справжнім героєм для друзів, родини, близьких та рідного Миколаєва. Проте воїн також заслуговує на найвищу нагороду, і її присвоєння — це найменше, що держава може зробити.
7 листопада 2022 року Віктор став на захист України від російської агресії. Він ні на мить не вагався у своєму виборі й упродовж чотирьох років залишався відданим службі та виконанню військового обов’язку.
Бойовий шлях Віктор розпочав у лавах військової частини А4355 77-ї окремої аеромобільної бригади. Він брав безпосередню участь у найважчих боях в обороні Донецької та Харківської областей. Починаючи з весни 2023 року, він пройшов гарячі точки на Бахмутському, Торецькому та Словʼянському напрямках, захищав Ізюмський район та Часів Яр.
Він проявив мужність, стійкість, професіоналізм та відданість українському народові і виконував надскладні завдання.
Позивний «Боцман» він отримав тому, що до повномасштабного вторгнення працював у морі на цій посаді. Оформлюючись на службу у 2022 році, він нічого не сказав батькам та родичам — вони були впевнені, що він у черговому рейсі. Він настільки оберігав рідних, що просто не хотів їх тривожити звісткою про свою службу в армії.
Для мене він завжди залишатиметься людиною з великої літери — моєю опорою, неймовірно добрим, чуйним і дбайливим.
Через постійні розлуки, зумовлені службою, наше життя завжди було на межі. Війна відібрала найцінніше: попри те, що ми були разом три роки, нам так і не судилося розділити звичайний цивільний побут удома.
13 травня 2026 року росіяни його вбили FPV-дроном під час виконання бойового завдання у селі Новоплатонівка Ізюмського району. Він мав ще стільки планів і нездійсненних мрій, але йому залишилося назавжди 35 років.
Він уже став справжнім героєм для друзів, родини, близьких та рідного Миколаєва. Проте воїн також заслуговує на найвищу нагороду, і її присвоєння — це найменше, що держава може зробити.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Балонкіна Наталя Станіславівна
21 жовтня 2026
2.
Лабунь Оксана Сергіївна
21 жовтня 2026
3.
Шляховенко Олена Анатоліївна
21 жовтня 2026
4.
Кияшко Раїса Володимирівна
20 жовтня 2026
5.
Ніколаєва Людмила Анатоліївна
20 жовтня 2026
6.
Корінець Світлана Вікторівна
20 жовтня 2026
7.
Гошівська Марія Анатоліївна
20 жовтня 2026
8.
Неділько Тетяна Леонтіївна
20 жовтня 2026
9.
Барланицька Людмила Валентинівна
20 жовтня 2026
10.
Синишин Оксана Юліанівна
20 жовтня 2026
11.
Горбач Катерина Олександрівна
20 жовтня 2026
12.
Сопронюк Наталія Анатоліївна
20 жовтня 2026
13.
Гловак Ольга Іванівна
20 жовтня 2026
14.
Огінська Ірина Євгенівна
20 жовтня 2026
15.
Юрчишин Олена Володимирівна
20 жовтня 2026
16.
Несміянова Анастасія Андріївна
20 жовтня 2026
17.
Данильченко Ірина Олексіївна
19 жовтня 2026
18.
Майборода Наталія Віталіївна
19 жовтня 2026
19.
Кислий Олександр Сергійович
19 жовтня 2026
20.
Георг Наталія Романівна
19 жовтня 2026
21.
Олексюк Іванна Мирославівна
19 жовтня 2026
22.
Філякіна Олена Михайлівна
19 жовтня 2026
23.
Шевченко Олександр Дмитрович
19 жовтня 2026
24.
Мірошниченко Катерина Миколаївна
19 жовтня 2026
25.
Завадська Юлія Володимирівна
19 жовтня 2026
26.
Клімова Тетяна Сергіївна
19 жовтня 2026
27.
Скрипкіна Анастасія Богданівна
19 жовтня 2026
28.
Кошечкіна Олена Володимирівна
19 жовтня 2026
29.
Мельникович Людмила Олександрівна
19 жовтня 2026
30.
Климко Галина Михайлівна
19 жовтня 2026
6017
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.