Присвоєння почесного звання "Герой України" (посмертно) з врученням ордена "Золота Зірка" молодшому сержанту Моісеєнку Артему Сергійовичу.

Пане Президенте!

Від імені родини, друзів та побратимів звертаємося до Вас із закликом вшанувати пам'ять відважного захисника України. Просимо присвоїти звання Героя України (посмертно) з врученням ордена «Золота Зірка» молодшому сержанту Моісеєнку Артему Сергійовичу (11.04.2002 р.н.).

Артем став на захист України з першого дня повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року, в складі артилерійського підрозділу. У лавах в/ч 3028 (1-й корпус НГУ «Азов») він пройшов Київщину, Запоріжжя та Донеччину. Брав участь у боях в Лисичанську та Сіверськодонецьку Луганської області, Спірному Донецької області. Почавши в артилерії, з червня 2024 року став оператором БПЛА, а в жовтні 2025 року очолив екіпаж як командир. На цій посаді Артем до останнього подиху тримав небо над піхотою, рятував поранених та нищив ворога у найзапекліших боях, зробивши неоціненний внесок у нашу оборону.
19 лютого 2025 року біля Іванівки на Донеччині ворожий FPV-дрон влучив у бліндаж екіпажу. Командир дістав важке поранення, а двоє бійців, серед яких і молодший сержант Моісеєнко А.С. — легкі ушкодження. Будучи пораненим, Артем самовіддано кинувся допомагати побратимам та допомагав організовувати евакуацію командира. Сам же від госпіталізації відмовився і залишився на позиції продовжувати бойове завдання.
Протягом січня–березня 2026 року на Покровському напрямку молодший сержант Моісеєнко демонстрував неймовірну ефективність. Він особисто знаходив ворожі цілі та скеровував на них точний вогонь артилерії. Завдяки його майстерності було знищено САУ 2С1, танк, гармати, міномети та радіолокаційну станцію окупантів. Це допомогло стримати прорив оборони та вберегло життя десятків українських військових.
27 березня 2026 року дорогою на чергування біля Красноподілля екіпаж Артема помітив палаюче авто з пораненими. Поки група прикриття стежила за небом, молодший сержант Моісеєнко А.С. з побратимами кинувся рятувати трьох бійців 79-ї ОДШБр. Артем швидко оглянув їх, зупинив попутний транспорт та організував евакуацію до стабпункту. Продовживши шлях, Артем із товаришем здолали пішки 6 км під обстрілами, а на підході до позиції виявили та разом збили зі стрілецької зброї дрон-камікадзе «Молнія», врятувавши побратимів і забезпечивши ротацію без втрат.
3 квітня 2026 року біля н.п. Світле на Донеччині Артем прийняв свій останній бій. Через запеклий ворожий штурм ротація була неможливою, але він із двома побратимами залишився на позиції. О 7:30 ранку Артем виявив вогневу позицію окупантів, і завдяки переданим координатам ворожу гармату було знищено. Того ж дня пункт злету БПЛА потрапив під шквальний удар: ворог випустив 8 КАБів, атакував двома FPV-дронами та прицільно обстріляв позицію з артилерії. Об'єкт було повністю знищено. Залишаючись вірним присязі до останнього подиху, командир екіпажу Артем Сергійович Моісеєнко загинув на полі бою.

Артем віддав найцінніше — своє життя — за свободу та незалежність України. Він був прикладом відваги, надзвичайної стійкості, професіоналізму та справжнього братерства.
Просимо Вас, пане Президенте, підтримати цю петицію та віддати належну шану полеглому Захиснику, присвоївши Моісеєнку Артему Сергійовичу звання Героя України (посмертно).

Вічна пам'ять і слава нашому Герою! Вічна пам'ять усім, хто віддав життя за Україну! Слава Україні!