Про присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому сержанту Шаповалову Івану Івановичу

Шановний пане Президенте України!

Я, Шаповалова Тетяна Вікторівна, дружина загиблого військовослужбовця Шаповалова Івана Івановича, звертаюся до Вас від імені нашої родини, наших дітей, матері, сестри, побратимів, друзів та всіх небайдужих українців із проханням присвоїти моєму чоловікові найвище державне звання «Герой України» (посмертно).

Шаповалов Іван Іванович, 14 лютого 1990 року народження, народився та виріс у селі Лутище Охтирського району Сумської області. Змалку він виховувався у дусі любові до рідної землі, чесності, працьовитості та відповідальності. Для своєї матері він був турботливим сином, для сестри – надійною опорою, а для власної родини – люблячим чоловіком і найкращим батьком.

Свій військовий шлях Іван розпочав ще у 2010 році, коли був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Кам'янці-Подільському. Саме тоді він усвідомлено обрав шлях служіння Українському народові та присвятив своє життя захисту Батьківщини.

Після початку російської агресії Іван одним із перших став на захист України. Він був учасником антитерористичної операції, а після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації продовжив захищати незалежність та територіальну цілісність України.

За роки служби він виконував бойові завдання на найнебезпечніших напрямках держави, безпосередньо беручи участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, перебуваючи на території:

Охтирської міської територіальної громади Охтирського району Сумської області;
Кириківської селищної територіальної громади Охтирського району Сумської області;
Великописарівської селищної територіальної громади Охтирського району Сумської області;
Гуляйпільської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області;
Покровської селищної територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області;
Добропільської міської територіальної громади Покровського району Донецької області.

На момент загибелі старший сержант Шаповалов Іван Іванович проходив військову службу у складі військової частини А0563 на посаді головного сержанта інженерно-дорожньої роти 2 інженерного батальйону, виконуючи обов'язки командира відділення землерийних машин.

Це була надзвичайно відповідальна служба. Інженерні війська першими заходять у райони бойових дій, забезпечують проходження військ, обладнують фортифікаційні споруди, будують оборонні рубежі, здійснюють інженерне забезпечення бойових операцій та працюють під постійною загрозою артилерійських обстрілів, мінування й ударів ворожих безпілотників.

За понад п'ятнадцять років військової служби Іван Іванович зарекомендував себе як професійний військовослужбовець, досвідчений сержант і командир, який користувався заслуженою повагою серед командирів та побратимів. Він був вимогливим до себе, відповідальним за своїх підлеглих, ніколи не залишав товаришів у біді та власним прикладом демонстрував відданість військовій присязі.

Його багаторічна сумлінна служба була високо оцінена державою та військовим командуванням.

За бездоганне виконання військового обов'язку Іван Іванович був нагороджений:

відзнакою Міністра оборони України;
почесною відзнакою «Залізний Хрест»;
відзнакою «10 років сумлінної служби».

Ці нагороди стали заслуженим визнанням його мужності, професіоналізму, військової майстерності та відданості служінню Українському народові.

26 березня 2026 року, після виконання бойового (спеціального) завдання, під час виходу з району його виконання поблизу населеного пункту Бокове Покровського району Донецької області, Іван загинув внаслідок атаки ворожого безпілотного літального апарата типу «Молнія».

Він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, мужньо виконуючи свій військовий обов'язок із захисту України. Його загибель безпосередньо пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Але для нас Іван був не лише військовим.

Він був люблячим чоловіком, найкращим татом двох дітей, які сьогодні змушені дорослішати без батьківської любові, підтримки та мудрих порад. Він мріяв бачити, як ростуть його діти, допомагати їм, радіти їхнім успіхам, будувати разом із родиною щасливе майбутнє у мирній Україні.

Він був люблячим сином, який завжди підтримував свою матір, та надійним братом для своєї сестри. Для своїх рідних він був людиною, яка завжди приходила на допомогу, знаходила слова підтримки та дарувала впевненість у завтрашньому дні.

Для побратимів Іван назавжди залишиться справжнім воїном, який ніколи не ховався за чужими спинами, сумлінно виконував кожен наказ, підтримував товаришів і був прикладом честі, гідності та військової звитяги.

Про те, ким був мій чоловік, найкраще говорять не документи і навіть не державні нагороди, а люди, які знали його особисто. Саме вони пам'ятають його щирість, людяність, відвагу, готовність допомогти кожному та безмежну любов до України.

Іван ніколи не прагнув слави чи високих відзнак. Він просто чесно і самовіддано виконував свій обов'язок перед державою, захищаючи мирне життя українців.

Своє життя він присвятив служінню Батьківщині. Від строкової служби у 2010 році, через участь в АТО, до героїчної боротьби під час повномасштабної війни — весь його шлях був прикладом честі, професіоналізму, мужності та безмежної любові до України.

Відданість військовій присязі, багаторічна служба, державні нагороди, особиста мужність, відповідальність за підлеглих, бездоганне виконання військового обов'язку та героїчна загибель під час захисту України є беззаперечними підставами для найвищого державного визнання.

Просимо Вас, пане Президенте України, присвоїти старшому сержанту Шаповалову Івану Івановичу найвище державне звання — «Герой України» (посмертно).

Це стане справедливою даниною пам'яті воїну, який понад п'ятнадцять років свого життя присвятив служінню Українському народові, мужньо захищав державу від російської агресії, до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та віддав найдорожче — власне життя — за свободу і незалежність України.

Закликаємо кожного громадянина України підтримати цю петицію.

Кожен голос — це не лише підтримка нашої родини, а й вияв поваги до всіх Захисників України, які щодня виборюють свободу нашої держави. Нехай ім'я Шаповалова Івана Івановича назавжди залишиться в історії України як символ честі, мужності, самопожертви та незламної любові до Батьківщини.

Вічна пам'ять Герою!

Герої не вмирають!

Слава Україні! Героям слава!