Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) старшому солдату Литвину Петру Миколайовичу

Шановний пане Президенте України!

Звертаємося до Вас з проханням присвоїти найвище державне звання Героя України (посмертно) старшому солдату Литвину Петру Миколайовичу, який віддав найдорожче — своє життя, мужньо захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Литвин Петро Миколайович народився 31 січня 1996 року в селі Дубівці Івано-Франківської області. Навчався у Дубовецькому ліцеї. З дитинства вирізнявся працьовитістю, відповідальністю, щирістю та готовністю допомагати іншим. Після завершення навчання проживав у рідному селі.

13 липня 2015 року Петро Миколайович одружився. Разом із дружиною створив міцну та люблячу сім’ю, в якій народилися двоє синів — Макар (2018 року народження) та Микола (2024 року народження). Для своєї родини він був люблячим чоловіком, турботливим батьком і надійною опорою.

У 2016 році Петро Миколайович був призваний на строкову військову службу. Після її завершення добровільно підписав контракт та вирушив до району проведення антитерористичної операції, де гідно виконував свій військовий обов’язок із захисту територіальної цілісності України. За участь у бойових діях отримав статус учасника бойових дій. Після завершення служби в зоні антитерористичної операції повернувся до мирного життя та працював у ПАТ «Івано-Франківськцемент» у гірничому цеху.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації, 25 лютого 2022 року, старший солдат Литвин Петро Миколайович без вагань став на захист України. Проходив військову службу на посаді оператора відділення командира 1-ї артилерійської самохідної батареї самохідного артилерійського дивізіону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Збройних Сил України (військова частина А4267). Сумлінно та самовіддано виконував бойові завдання на Донецькому, Харківському, Запорізькому та Херсонському напрямках, а також у районі Краматорська. Упродовж служби неодноразово проявляв мужність, професіоналізм, витримку та відданість військовій присязі, залишаючись вірним українському народові й своїй державі.

За сумлінне виконання військового обов’язку, особисту мужність і самовідданість Петро Миколайович був удостоєний численних державних, відомчих та заохочувальних нагород. Він був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, медаллю «Ветеран війни», медаллю «За бойову звитягу», відзнакою Міністерства оборони України «Хрест ракетних військ і артилерії», мотиваційними відзнаками «Коїн самохідного артилерійського дивізіону» та «Артилерійська міць». Також його мужність і бездоганну службу неодноразово відзначали подяками командування та громади, зокрема за боротьбу з російською агресією, незламність, героїзм, особисту мужність, стійкість і сумлінне виконання військового обов’язку. У 2026 році Петро Миколайович успішно пройшов підготовку за напрямом оператора безпілотних літальних апаратів, постійно вдосконалюючи свої знання та навички для ще ефективнішого виконання бойових завдань.

5 березня 2026 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Рай-Олександрівка Донецької області, пікап, у якому перебував старший солдат Литвин Петро Миколайович разом із побратимами, був уражений ворожим дроном-камікадзе. Унаслідок ворожого удару Петро Миколайович героїчно загинув, до останнього залишаючись вірним військовій присязі, українському народові та своїм побратимам.

Після загибелі Петра Миколайовича без люблячого чоловіка залишилася молода дружина, без турботливого батька — двоє малолітніх синів, Макар і Микола, а мати втратила найдорожче — свого сина. Його відданість родині, військовому обов’язку та Україні назавжди залишиться у пам’яті рідних, побратимів і всіх, хто його знав.

Своїм життям, мужністю, незламністю та самопожертвою Петро Миколайович довів безмежну відданість Україні. Він віддав найдорожче заради мирного майбутнього своєї родини, своїх дітей, українського народу та незалежної держави. Його подвиг назавжди залишиться прикладом справжнього патріотизму, честі та відваги.

Просимо Вас, пане Президенте, гідно вшанувати пам’ять старшого солдата Литвина Петра Миколайовича та присвоїти йому найвище державне звання — Героя України (посмертно). Це стане заслуженим визнанням його героїчного подвигу, самовідданої служби Українському народові та безцінної жертви, яку він приніс за свободу і незалежність нашої держави.

Вічна пам’ять Герою. Герої не вмирають! Слава Україні!