Шановний пане президенте!
Я, Давиденко Наталя Олександрівна сестра загиблого військовослужбовця 11 прикордонного загону, в/ч 2382 звертаюсь до Вас з проханням присвоїти найвище звання Герой України (ПОСМЕРТНО) моєму братові Вєтрову Ярославу Олександровичу, позивний «Художник».
Ярослав народився 4 травня 1985 року в селищі Смоліне Кіровоградської області. Згодом разом із батьками переїхав на Дніпропетровщину – жив у Жовтих Водах. З дитинства мав талант до малювання та перемагав у творчих конкурсах. Закінчив Дніпровський театрально-художній коледж, де здобув кваліфікацію художника, виконавця художнього розпису та викладача образотворчого мистецтва. Згодом мав персональні виставки у музеях Дніпра. Останнім часом працював у торговому домі «Добробут»,
Захищати Україну Ярослав пішов 23 грудня 2023 року. Служив інспектором-навідником прикордонного загону Державної прикордонної служби. а під час повномасштабної війни захищав країну в складі 11-го прикордонного загону Державної прикордонної служби. Був інспектором 2-ї категорії та навідником автоматичних станкових гранатометів. Від самого початку проявив себе як відповідальний, розумний і кмітливий боєць. Через п’ять місяців служби був направлений на навчання до Німеччини, згодом опанував програму підготовки оператора п’яти протитанкових ракетних комплексів. Боронив кордони Харківщини, паралельно вивчав роботу з бойовою технікою. За проявлену мужність, самовідданість і професіоналізм під час виконання службових обов’язків був відзначений нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону». «Його життя обірвалося надто рано, але пам’ять про нього – доброго, талановитого і мужнього – назавжди залишиться у серцях рідних і всіх, хто мав щастя його знати». Поховали Ярослава Вєтрова у місті Жовті Води .У нього залишилися мама Валентина Іванівна, сестра Наталя, дружина Яна, сини Данило та Владислав.
40-річний Ярослав Вєтров на псевдо Художник загинув 8 жовтня 2025 року в селі Тихе Чугуївського району Харківщини. Боєць зазнав вибухової травми внаслідок удару ворожим FPV-дроном
Мій брат, Ярослав, ніколи не відказувався йти на позиції, особливо коли було потрібно когось замінити, він вважав це своїм обов’язком. З огляду на проявлену мужність, героїзм, самопожертву та відданість Україні, дуже прошу Вас присвоїти солдату Вєтрову Ярославу Олександровичу найвище звання - Героя України (ПОСМЕРТНО)
Світла пам’ять і вічна шана Захиснику України!