Звернення до Президента України про присвоєння найвищої державної нагороди Герой України Гордюку Вадиму Васильовичу «Тамада» 28.10.1999 року народження (посмертно).

Шановний пане Президенте!
Звертаюся до Вас із болем і надією розглянути питання щодо присвоєння звання Герой України(посмертно)моєму чоловікові,старшому солдату Гордюку Вадиму Васильовичу «Тамада», 28 жовтня 1999 року народження,військовослужбовцю 3 прикордонного загону імені Героя України Євгенія Пікуса,прикордонного підрозділу безпілотних авіаційних систем «Фенікс»

На початку повномасштабного вторгнення Вадим не злякався та сам поїхав у ТЦК,щоб піти служити,але там йому відмовили.
28 листопада 2024 року був призваний на військову службу.Бойову підготовку проходив у Оршанці,Черкаської області,військова частина 9938.Після навчань був направлений у Лиман,а згодом у місто Костянтинівка Донецької області,де почав виконувати бойові завдання на посаді техніка(оператора) групи ударних безпілотних авіаційних комплексів.

Вадим віддано служив Україні протягом 20 місяців,щодня ризикуючи власним життям заради захисту держави,своїх побратимів і мирного майбутнього українців.Серед побратимів він користувався великою повагою.
Його знали як мужнього,рішучого та відповідального воїна,який ніколи не залишав своїх.Він завжди одним із перших виходив на найнебезпечніші бойові завдання,виводив своїх побратимів із небезпечних позицій,підтримував їх у найважчі моменти та власним прикладом надихав інших.
На бойових позиціях Вадим проявляв виняткову мужність,стійкість,самопожертву та незламність,до останнього подиху виконуючи всі поставлені перед ним бойові завдання.

За свою службу він був нагороджений відзнакою Головного відділу безпілотних авіаційних систем «Фенікс», відзнакою Сил Безпілотних Систем,а також мав статус ветерана війни.Ці відзнаки стали підтвердженням його професіоналізму,сумлінної служби та відданості Україні.

Вадим був не лише мужнім воїном,а й люблячим чоловіком і турботливим батьком.У нього залишились молода дружина та маленька донечка.Лише за тиждень до його загибелі донечці виповнилось 3 роки.Через надзвичайно складну бойову обстановку він не мав можливості навіть зателефонувати,щоб привітати свою дитину.Він до останнього залишався на передовій,виконуючи свій військовий обовʼязок,розуміючи,що захищає майбутнє своєї доньки та всіх українських дітей.

3 липня 2026 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Кіндратівка Краматорського району Донецької області Вадим загинув,до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та своєму народові.

Йому було лише 26 років.Попереду було ціле життя,сповнене мрій і планів,але він не ховався та став на шлях Захисника України,за що віддав найдорожче-власне життя-за свободу,незалежність і майбутнє нашої держави.

Прошу Вас пане Президенте,підтримати цю петицію та присвоїти старшому солдату Гордюку Вадиму Васильовичу найвище державне звання Герой України (посмертно).

Вічна Памʼять Героям України!