№22/268008-еп
Присвоєння звання Героя України (посмертно) оператору безпілотних систем частини А0222 Ковачу Ігорю Івановичу 31.05.2000 р.за особисту мужність, героїзм та самовіддане служіння Україні.
Автор (ініціатор): Ковач Юлія Іванівна
Дата оприлюднення: 29 липня 2026
Пане Президенте, просимо Вас присвоїти посмертно звання Героя України хороброму захиснику нашої Батьківщини, як символу вдячності всього українського народу за його мужність, самопожертву та незламну відданість Україні, військовослужбовцю ЗСУ, оператору безпілотних літальних апаратів 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини А0222 солдату Ковачу Ігорю Івановичу, 31.05.2000 року народження.
З перших днів війни він не зміг залишитись осторонь. Спочатку був волонтером - допомагав тим, хто цього потребував, підтримував наших Захисників, вірив у перемогу та робив усе можливе для своєї країни. Але цього йому було замало, коли Ігорю виповнилось 25 років, він без вагань продовжив справу свого тата і добровільно став на захист України та обрав шлях воїна.
Служачи оператором безпілотних систем, він щодня дивився в очі небезпеці. Він став живим щитом між Україною та ворогом. Ігор віддав усе, що мав - своє життя, заради того, щоб жили ми. Наш захисник мріяв обіймати рідних, ростити свою маленьку донечку, сміятись, будувати плани на майбутнє. Його серце перестало битися, але не перестала жити його любов. Вона живе в сльозах матері, яка щоранку чекає на дзвінок, який вже ніколи не пролунає, в маленькій донечці, яка більше не відчує тепла батьківських обіймів, не почує його голосу перед сном і не зможе взяти його за руку, коли зробить найважливіші кроки в своєму житті, донечці розповідатимуть, що її батько був справжнім Героєм, який любив її понад усе і віддав власне життя за те, щоб вона мала майбутнє у вільній країні. Ми не зможемо повернути його додому. Не можемо зупинити біль, який назавжди поселився в серцях його рідних, але можемо зробити так, щоб його ім’я залишилось в історії нашої держави. Останній бій він прийняв біля населеного пункту Дружелюбівка, Ізюмського району, Харківської області 12.07.2026 року.
Ми просимо Вас гідно вшанувати пам’ять Ковача Ігоря Івановича та присвоїти йому звання «Герой України» (посмертно). Бо Герої не вмирають. Вони стають світлом, яке веде нас крізь темряву.
Підтримуючи цю петицію, ми віддаємо шану людині, яка пожертвувала найдорожчим заради свободи України. Це наш обов’язок перед тим, хто виконав свій до кінця.
З перших днів війни він не зміг залишитись осторонь. Спочатку був волонтером - допомагав тим, хто цього потребував, підтримував наших Захисників, вірив у перемогу та робив усе можливе для своєї країни. Але цього йому було замало, коли Ігорю виповнилось 25 років, він без вагань продовжив справу свого тата і добровільно став на захист України та обрав шлях воїна.
Служачи оператором безпілотних систем, він щодня дивився в очі небезпеці. Він став живим щитом між Україною та ворогом. Ігор віддав усе, що мав - своє життя, заради того, щоб жили ми. Наш захисник мріяв обіймати рідних, ростити свою маленьку донечку, сміятись, будувати плани на майбутнє. Його серце перестало битися, але не перестала жити його любов. Вона живе в сльозах матері, яка щоранку чекає на дзвінок, який вже ніколи не пролунає, в маленькій донечці, яка більше не відчує тепла батьківських обіймів, не почує його голосу перед сном і не зможе взяти його за руку, коли зробить найважливіші кроки в своєму житті, донечці розповідатимуть, що її батько був справжнім Героєм, який любив її понад усе і віддав власне життя за те, щоб вона мала майбутнє у вільній країні. Ми не зможемо повернути його додому. Не можемо зупинити біль, який назавжди поселився в серцях його рідних, але можемо зробити так, щоб його ім’я залишилось в історії нашої держави. Останній бій він прийняв біля населеного пункту Дружелюбівка, Ізюмського району, Харківської області 12.07.2026 року.
Ми просимо Вас гідно вшанувати пам’ять Ковача Ігоря Івановича та присвоїти йому звання «Герой України» (посмертно). Бо Герої не вмирають. Вони стають світлом, яке веде нас крізь темряву.
Підтримуючи цю петицію, ми віддаємо шану людині, яка пожертвувала найдорожчим заради свободи України. Це наш обов’язок перед тим, хто виконав свій до кінця.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Поляков Олександр Пилипович
15 серпня 2026
2.
Кліщ Вікторія Юріївна
15 серпня 2026
3.
Степаненко Анастасія Олександрівна
15 серпня 2026
4.
Зайцева Лариса Олександрівна
15 серпня 2026
5.
Росовська Марія Олегівна
15 серпня 2026
6.
Балясова Олена Миколаївна
15 серпня 2026
7.
Жарська Вікторія Володимирівна
15 серпня 2026
8.
Карабань Оксана Володимирівна
15 серпня 2026
9.
Голін Юлія Олександрівна
15 серпня 2026
10.
Бєлова Людмила Володимирівна
15 серпня 2026
11.
Пьянзіна Ірина Петрівна
15 серпня 2026
12.
Перебейнос Світлана Анатоліївна
15 серпня 2026
13.
Шах Євгенія Анатоліївна
15 серпня 2026
14.
Бігун Дарина Іванівна
15 серпня 2026
15.
Мазурок Діана Сергіївна
15 серпня 2026
16.
Сава Наталія Ярославівна
15 серпня 2026
17.
Тібєйкіна Людмила Петрівна
15 серпня 2026
18.
Оксенюк Аліна Миколаївна
15 серпня 2026
19.
Доліч Тамара Ромальдівна
15 серпня 2026
20.
Руденко Тетяна Леонідівна
15 серпня 2026
21.
Манжола Світлана Миколаївна
15 серпня 2026
22.
Дудар Олена Сергіївна
15 серпня 2026
23.
Кравцова Тетяна Володимирівна
15 серпня 2026
24.
Крайнюк Наталія Петрівна
15 серпня 2026
25.
Замотайло Зоя Олександрівна
15 серпня 2026
26.
Можевітіна Людмила Георгіївна
15 серпня 2026
27.
Тимошенко Світлана Сергіївна
15 серпня 2026
28.
Горбач Юлія Василівна
15 серпня 2026
29.
Чаркіна Оксана Анатоліївна
15 серпня 2026
30.
Струналь Оксана Миколаївна
15 серпня 2026
7632
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 75 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.