Прошу присвоїти звання Герой України (посмертно) солдату Кудлаєнку Руслану Ігоровичу за проявлену мужність, самопожертву та героїзм під час захисту України.

Про присвоєння звання Героя України (посмертно) солдату Кудлаєнку Руслану Ігоровичу, командиру бойової машини військової частини А4862

Шановний пане Президенте України!

10 березня 2025 року життя дружини Руслана, його двох маленьких дітей, батьків, брата, кумів і похресників розділилося на «до» і «після». Понад рік родина жила надією, вірою та молитвами, чекаючи на його повернення. Але ця надія змінилася невимовним болем — загибель Руслана була підтверджена. Сьогодні ми звертаємося до Вас із єдиним проханням — гідно вшанувати його жертовність, мужність і відданість Україні, присвоївши йому найвище державне звання Герой України (посмертно).

Солдат Кудлаєнко Руслан Ігорович, уродженець міста Одеси, командир бойової машини військової частини А4862, був мобілізований до лав Збройних Сил України та без вагань став на захист своєї держави, свого народу й майбутнього українських дітей.

10 березня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шевченко Покровського району Донецької області Руслан брав участь в одному з найважчих боїв за цей населений пункт. Особливо запеклі бої точилися за будівлю школи, яка стала важливим рубежем оборони. Саме звідти був отриманий останній зв’язок із ним, а його зникнення збіглося з місцем тих жорстоких боїв.

Того дня Україна втратила не просто воїна. Вона втратила людину, яка до останнього виконувала свій військовий обов’язок перед Батьківщиною, залишаючись вірною військовій присязі, українському народові та своїм побратимам. Руслан проявив мужність, стійкість і незламність, віддавши найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і територіальну цілісність України.

Для своєї родини Руслан був люблячим чоловіком, турботливим батьком двох дітей, люблячим сином, братом, кумом і хрещеним батьком. Для друзів і побратимів — людиною честі, відповідальності та великого серця. Його пам’ятають як щирого, доброго та надійного чоловіка, який завжди був готовий підтримати інших і ніколи не втрачав людяності навіть у найважчих обставинах.

Сьогодні його діти зростатимуть без батька. Вони не почують його голосу, не зможуть обійняти його чи розділити з ним найважливіші моменти свого життя. Але вони мають право знати, що їхній батько був воїном, який до останнього подиху захищав Україну, і що його жертовність була належно вшанована державою.

Присвоєння Кудлаєнку Руслану Ігоровичу звання Герой України (посмертно) стане справедливим визнанням його мужності, самопожертви та безмежної відданості Батьківщині. Це буде не лише даниною пам’яті одному воїну, а й проявом глибокої вдячності всім українським захисникам, які віддали своє життя за свободу нашої держави.

Просимо Вас, пане Президенте України, присвоїти солдату Кудлаєнку Руслану Ігоровичу найвище державне звання — Герой України (посмертно).

Вічна пам’ять Герою. Вічна слава Захиснику України!