№22/268212-еп

Присвоєння звання Герой України сержанту ЗСУ Волошину Олександру Миколайовичу

Автор (ініціатор): Волошин Владислав Олександрович
Дата оприлюднення: 10 серпня 2026
Шановний Пане Президенте!
З великим сумом у серці та повагою звертаються до Вас дружина, діти, рідні, бойові побратими, друзі, колеги та знайомі командира роти вогневої підтримки батальйону територіальної оборони окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління «Південь» Сил територіальної оборони Збройних Сил України Волошина Олександра Миколайовича з позивним «Старий». Просимо розглянути петицію про присвоєння звання «Героя України» (посмертно) командиру роти, лейтенанту,полковнику, патріоту своєї Батьківщини,захиснику Миколаївна,Волонтеру Волошину Олександру Миколайовичу за його незламну мужність, видатні бойові подвиги, проявлений героїзму і самовіддану службу Україні.
Волошин Олександр Миколайович народився 11.01.1986 року у Сибірі,хоча був тоді зовсім дитиною. Згодом його батьки переїхали до м. Миколаїва, Миколаївської області, де він проживав до початку повномасштабного вторгнення. Після закінчення Технікуму,Училища та загальноосвітньої школи вступив до вищих освіт(отримав запрошення ),(отримав навіть кубок,полюбляв Фізику та трохи Хімію) і у цивільному житті створив щасливу сім’ю з коханою дружиною і дитиною, успішно займався адвокатською та залізничною діяльністю.
Волошин Олександр Миколайович завжди прагнув допомагати людям і боровся за справедливість, тому не зміг залишатися вдома після поїздки у Крим у 2014 р. і приєднався до Збройних Сил України(але потім через працю на УЗ відійшов від справ). Протягом 2022-2023 років виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції під Миколаївом( у складі 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу оперативного командування"Північ"допомагав фінансово понад місяць у зборах) «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України спочатку в складі артилерії, а потім – у піхоті,волонтерстві.
Волошин Олександр Миколайович був не лише військовим, але й активним громадським діячем і українським військовим письменником,також невід'ємним у залізничному колективі,та також Інструктором. У 2022 році вийшла (+/-)його книжка «Військовий машиніст,хоча в офіційний обіг книга не пішла через сімейні обставини», у якій він описав свій досвід служби в АТО та в УЗ (у 2022) та події 2014-2015 років.
У листопаді 2022 року Волошин Олександр Миколайович був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі-за відвагу та стійкість» ІІІ-ІІ ступеня.
24 лютого 2022 року намагався зібрати бойових товаришів, друзів, знайомих з метою оборони рідного міста Миколаїва. Але події розгортались так стрімко, що, коли дістались точки збору, то місто Олешки Херсонської області вже було оточене ворожими військами і донині залишається окупованим(хоча брав участь у допомозі також фінансово). Тому Волошин Олександр Миколайович разом з кількома бойовими товаришами(побратимами з роботи) вибрався з оточення єдиним можливим на той час шляхом – на човні через річку Дніпро(до цього на тепловозі через шквал обстрілів з боку російських загарбників), і намагався долучитися до лав десантно-штурмової бригади ЗСУ, але зрештою пішов та брав участь у деокупації Снігурівки та Херсона, витісняв російських окупантів на підступах до Києва у лавах Сил територіальної оборони.(Допомагав фінансово та оплачував продукти та допомогу),також брав участь у поставках допомоги у Одесу. Спочатку був розвідником-машиністом-кулеметником, а згодом став командиром-полковником роти вогневої підтримки батальйону територіальної оборони окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління та просто одним з кращих волонтерів «Південь» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Також визволяв Херсонщину та Миколаївщину, боровся з окупантами в гарячих точках на Миколаївському та Херсонському напрямках (Миколаїв, Херсон, Донецький напрямок-(допомагав фінансово). У листопаді 2023-22 року був відзначений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ(за відвагу) «Золотий хрест» за бої у лютому під Миколаївом.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Бондалетова Лариса Сергіївна
13 жовтня 2026
2.
Смакула Наталія Володимирівна
13 жовтня 2026
3.
Глущенко Анастасія Геннадіївна
13 жовтня 2026
4.
Радішевська Ірина Ігорівна
13 жовтня 2026
5.
Кравченко Ольга Миколаївна
13 жовтня 2026
6.
Петренко Ірина Володимирівна
13 жовтня 2026
7.
Нижник Олена Олегівна
13 жовтня 2026
8.
Білобров Ольга Леонідівна
13 жовтня 2026
9.
Шаповалова Яна Костянтинівна
13 жовтня 2026
10.
Боровець Оксана Миколаївна
13 жовтня 2026
11.
Ющишина Світлана Олександрівна
13 жовтня 2026
12.
Рудяк Юлія Михайлівна
12 жовтня 2026
13.
Вовчок Людмила Ігорівна
12 жовтня 2026
14.
Семенюк Інна Віталіївна
12 жовтня 2026
15.
Божик Марія Володимирівна
12 жовтня 2026
16.
Валова Наталія Іванівна
12 жовтня 2026
17.
Дорофєєва Наталія Сергіївна
12 жовтня 2026
18.
Дячук Марина Віталіївна
11 жовтня 2026
19.
Муцин Галина Ігорівна
11 жовтня 2026
20.
Шевчук Тетяна Віталіївна
11 жовтня 2026
21.
Бур'ян Людмила Михайлівна
11 жовтня 2026
22.
Савчук Лілія Євгенівна
11 жовтня 2026
23.
Боханова Катерина Миколаївна
11 жовтня 2026
24.
Щерба Анна Сергіївна
11 жовтня 2026
25.
Пузенко Анна Максимівна
10 жовтня 2026
26.
Голобородько Марина Юріївна
10 жовтня 2026
27.
Венгерчук Ірина Григорівна
10 жовтня 2026
28.
Романенко Катерина Валеріївна
10 жовтня 2026
29.
Кретова Майя Володимирівна
10 жовтня 2026
30.
Суворкіна Діана Владиславівна
10 жовтня 2026
1539
голосів з 25000
необхідних
Статус: Триває збір підписів
Залишилося 28 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.