Прошу присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) моєму чоловікові-підполковнику поліції (посмертно) ПОНОМАРЕНКО ДМИТРУ ВОЛОДИМИРОВИЧУ!

Шановний пане Президенте України!
Я, Пономаренко Марія, дружина загиблого Героя України, Пономаренка Дмитра Володимировича підполковника поліції (посмертно), звертаюсь до Вас та до кожного небайдужого українця із проханням присвоїти моєму чоловікові найвище державне звання-Герой України (посмертно) за його мужність, за його подвиг, та за вірність Українському народові до останнього подиху.
Пономаренко Дмитро Володимирович , 29.10.1985 року народження, народився в місті Артемівськ (нині Бахмут) Донецької області. У 2004 році був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. Після завершення служби у 2005 році прийшов працювати до органів внутрішніх справ. У 2014 році брав участь у антитерористичний операції, та виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. За мужність, хоробрість та героїзм, проявлені під час оборони нашої держави був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». За понад 20 років служби в органах пройшов значний професійний шлях, починаючи з помічника дільничного до посади керівника. Завжди виконував свою роботу згідно чинного законодавства, був вірний присязі та служив Українському народові. Протягом 20ти років неодноразово рятував життя, ніколи не залишав своїх товаришів в біді та допомагав цивільному населенню. Людина, яка не шукала публічності й майже завжди залишалась поза увагою камер, але виконувала найважливіші місії держави. Як він казав: «Я краще буду виконувати ділом, а не на камеру». Він був прикладом для всього особового складу. З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну Дмитро без вагань залишився обороняти місто Бахмут в Донецькій області, майже рік він з особовим складом та військовослужбовцями обороняли місто. У 2022 році був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України». Після оборони Бахмута разом з військовослужбовцями виконував бойові завданні в м. Часів Яр, м. Костянтинівки та м. Дружківки.
У січні 2026 року Дмитро Пономаренко одним із перших приєднався до лав Батальйону Поліції Особливого Призначення (антидроновий) на Донецькому напрямку м. Краматорськ, його завданням було-це ураження ворожих БПЛА, ударних дронів, FPV дронів , та атаки з повітря з боку РФ. Захищав критичну інфраструктуру міста від дронів, які завдають шкоду державі. Відбивав ворожі атаки захищаючи цивільне населення. Він був офіцером, з великої літери, який ніколи не ховався за спинами інших. Дмитро казав: « Я потрібен тут, та буду захищати людей». Слоган Батальйону Поліції Особливого Призначення «Тримаємо небо, бережемо життя!», він зберіг наше життя, пам’ятайте про це, кожну мить, кожну хвилину!
Побратими згадують Дмитра як людину, яка ніколи не відмовляла в виконанні поставлених завдань і виконувала їх сумлінно, відповідально та до кінця. Якщо потрібно було допомогти побратимам чи виїхати на складну місію-він без вагань виїзжав туди, де потрібен був.
17.06.2026 року Пономаренко Д.В. під час виконання бойового завдання в місті Краматорськ був уражений ворожим дроном, та отримав поранення несумісні з життям. Без зайвих слів- Дмитро загинув як Герой. До останнього що він міг зробити він зробив все, в його магазинах не залишилось жодного патрона. Він віддав своє життя заради безпеки інших, залишаючись вірним своєму народові до останнього подиху.
Майже усе своє життя Дмитро був відданій службі. Але хотів створити сім’ю та дуже мріяв про донечку. Він дуже любив дітей та не хотів, щоб діти бачили війну. У 2023 році народилась донечка , назвали її Вікторія, як маленька Перемога. Він був найтурботливішим батьком, люблячим чоловіком та прикладом для всіх, хто його знав. Він цінував кожну хвилину, кожну секунду, проведену з родиною, яка для нього була цілим світом.
В день загибелі чоловіка нашій донечці не було ще й трьох років .Без батька залишилась маленька дівчинка, його донечка про яку він мріяв усе своє життя…він так трішечки побув батьком….Маленька дівчинка, яка кожен день згадує про батька і хоче, щоб він приїхав, дівчинка не хоче іграшок, вона хоче щоб батько був поруч …Але на жаль його вже не буде поруч….
Мій чоловік Дмитро віддав найдорожче –це власне життя- заради України, її свободу та за майбутнє для своєї донечки та для нашої держави.
Прошу від імені нашої родини, друзів, знайомих та побратимів гідно вшанувати пам'ять про мого чоловіка Пономаренка Дмитра Володимировича.
Прошу Вас, пане Президенте України присвоїти Пономаренко Дмитру Володимировичу найвище державне звання - Герой України (посмертно) за його мужній подвиг, самопожертву, багаторічну службу та за вірність українському народу до останнього подиху.
Пам’ять про Дмитра житиме в його родині та в серцях усіх, хто його знав.
Вічна пам’ять Герою України!
З повагою,
Пономаренко Марія Юріївна,
Дружина загиблого Захисника України
Пономаренка Дмитра Володимировича.