№22/268332-еп
Петиція до Президента України Про присвоєння звання Герой України (посмертно) Олексію Юкову
Автор (ініціатор): Кожелупенко Едуард Борисович
Дата оприлюднення: 06 серпня 2026
Петиція до Президента України
Про присвоєння звання Герой України (посмертно) Олексію Юкову
Шановний пане Президенте!
Просимо Вас присвоїти найвищу державну нагороду — звання Герой України (посмертно) Олексію Юкову — керівнику пошукової групи «Плацдарм», людині, яка присвятила своє життя поверненню полеглих українських воїнів додому.
5 серпня 2026 року Олексій Юков трагічно загинув під час виконання гуманітарної місії на Лиманському напрямку. Автомобіль, яким він повертався із чергового завдання з пошуку та евакуації тіл загиблих захисників України, підірвався на міні. Він загинув так само, як і жив, — виконуючи свій обов'язок перед Україною та її Героями.
Олексій почав займатися пошуковою справою ще у підлітковому віці. Понад чверть століття він знаходив і повертав із небуття загиблих воїнів. Спочатку — тих, хто загинув у минулих війнах, а після початку російської агресії у 2014 році — українських військовослужбовців та цивільних, які полягли, захищаючи нашу державу.
Для тисяч українських родин саме завдяки Олексію завершувалися роки болісного очікування. Саме він разом із командою повертав рідним найдорожче — можливість гідно попрощатися зі своїми синами, чоловіками, батьками та побратимами. Його робота була не просто пошуковою діяльністю. Це була місія людяності, честі та пам'яті.
Олексій Юков щодня свідомо ризикував власним життям. Він працював там, куди не могли дістатися інші: під обстрілами, серед мінних полів, на деокупованих територіях і поблизу лінії фронту. Він повертав додому тих, хто вже не міг повернутися сам.
Його праця не була гучною. Він не шукав слави, нагород чи визнання. Але саме завдяки таким людям Україна зберігає свою гідність, адже жоден полеглий Захисник не повинен залишитися без імені, без пам'яті та без останнього шляху додому.
Олексій Юков став символом безмежної відданості Україні, прикладом мужності, самопожертви та гуманізму. Він виконав свою місію до останнього подиху.
Саме тому ми, громадяни України, Марина Квітка, доброволець з червня 2014 в зоні АТО,ООС, військовий волонтер, керівник проекту військових та волонтерів "Дорогами війни.. Від Карачуна до Говерли", Зонтов О.В. військовий ЗСУ, Кожелупенко Е.Б., ветеран ТРО, просимо Президента України вшанувати його подвиг і присвоїти Олексію Юкову звання
Герой України (посмертно).
Це стане не лише справедливою державною відзнакою його особистого подвигу, а й виявом вдячності всім тим, хто, ризикуючи власним життям, повертає наших полеглих Героїв додому.
Вічна пам'ять Олексію Юкову. Вічна слава Герою.
Про присвоєння звання Герой України (посмертно) Олексію Юкову
Шановний пане Президенте!
Просимо Вас присвоїти найвищу державну нагороду — звання Герой України (посмертно) Олексію Юкову — керівнику пошукової групи «Плацдарм», людині, яка присвятила своє життя поверненню полеглих українських воїнів додому.
5 серпня 2026 року Олексій Юков трагічно загинув під час виконання гуманітарної місії на Лиманському напрямку. Автомобіль, яким він повертався із чергового завдання з пошуку та евакуації тіл загиблих захисників України, підірвався на міні. Він загинув так само, як і жив, — виконуючи свій обов'язок перед Україною та її Героями.
Олексій почав займатися пошуковою справою ще у підлітковому віці. Понад чверть століття він знаходив і повертав із небуття загиблих воїнів. Спочатку — тих, хто загинув у минулих війнах, а після початку російської агресії у 2014 році — українських військовослужбовців та цивільних, які полягли, захищаючи нашу державу.
Для тисяч українських родин саме завдяки Олексію завершувалися роки болісного очікування. Саме він разом із командою повертав рідним найдорожче — можливість гідно попрощатися зі своїми синами, чоловіками, батьками та побратимами. Його робота була не просто пошуковою діяльністю. Це була місія людяності, честі та пам'яті.
Олексій Юков щодня свідомо ризикував власним життям. Він працював там, куди не могли дістатися інші: під обстрілами, серед мінних полів, на деокупованих територіях і поблизу лінії фронту. Він повертав додому тих, хто вже не міг повернутися сам.
Його праця не була гучною. Він не шукав слави, нагород чи визнання. Але саме завдяки таким людям Україна зберігає свою гідність, адже жоден полеглий Захисник не повинен залишитися без імені, без пам'яті та без останнього шляху додому.
Олексій Юков став символом безмежної відданості Україні, прикладом мужності, самопожертви та гуманізму. Він виконав свою місію до останнього подиху.
Саме тому ми, громадяни України, Марина Квітка, доброволець з червня 2014 в зоні АТО,ООС, військовий волонтер, керівник проекту військових та волонтерів "Дорогами війни.. Від Карачуна до Говерли", Зонтов О.В. військовий ЗСУ, Кожелупенко Е.Б., ветеран ТРО, просимо Президента України вшанувати його подвиг і присвоїти Олексію Юкову звання
Герой України (посмертно).
Це стане не лише справедливою державною відзнакою його особистого подвигу, а й виявом вдячності всім тим, хто, ризикуючи власним життям, повертає наших полеглих Героїв додому.
Вічна пам'ять Олексію Юкову. Вічна слава Герою.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Бондалетова Лариса Сергіївна
13 жовтня 2026
2.
Смакула Наталія Володимирівна
13 жовтня 2026
3.
Семенова Світлана Миколаївна
13 жовтня 2026
4.
Радішевська Ірина Ігорівна
13 жовтня 2026
5.
Кравченко Ольга Миколаївна
13 жовтня 2026
6.
Трунова Оксана Іванівна
13 жовтня 2026
7.
Стецюк Юлія Леонідівна
13 жовтня 2026
8.
Нижник Олена Олегівна
13 жовтня 2026
9.
Бондарєва Оксана Миколаївна
13 жовтня 2026
10.
Білобров Ольга Леонідівна
13 жовтня 2026
11.
Шаповалова Яна Костянтинівна
13 жовтня 2026
12.
Чухрай Ірина Вікторівна
13 жовтня 2026
13.
Боровець Оксана Миколаївна
13 жовтня 2026
14.
Рудяк Юлія Михайлівна
12 жовтня 2026
15.
Вовчок Людмила Ігорівна
12 жовтня 2026
16.
Кабачій Іван Петрович
12 жовтня 2026
17.
Чмутова Олена Григорівна
12 жовтня 2026
18.
Божик Марія Володимирівна
12 жовтня 2026
19.
Дорофєєва Наталія Сергіївна
12 жовтня 2026
20.
Андрійчук Віталій Вікторович
12 жовтня 2026
21.
Мисик Тетяна Миколаївна
12 жовтня 2026
22.
Кузьмінчук Галина Василівна
12 жовтня 2026
23.
Шевчук Тетяна Віталіївна
12 жовтня 2026
24.
Іванюк Надія Миколаївна
12 жовтня 2026
25.
Дячук Марина Віталіївна
11 жовтня 2026
26.
Мельник Олена Анатоліївна
11 жовтня 2026
27.
Бур'ян Людмила Михайлівна
11 жовтня 2026
28.
Щерба Анна Сергіївна
11 жовтня 2026
29.
Пузенко Анна Максимівна
10 жовтня 2026
30.
Рудченко Наталія Володимирівна
10 жовтня 2026
2247
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 24 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.