Просимо Президента України присвоїти найвище державне звання Героя України (посмертно) старшому солдату Бондарю Володимиру Анатолійовичу, оператору безпілотних літальних апаратів відділення управління командира самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону 58-ї окремої мотопіхотної бригади.
Володимир Бондар добровільно став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення, не маючи попереднього військового досвіду. Його слова: «А хто, як не я?» стали життєвим принципом. Понад чотири роки він мужньо виконував бойові завдання, захищаючи Україну на найгарячіших напрямках — Бахмут, Костянтинівка, Дружківка, Золочів, Козача Лопань, Дергачі та інших населених пунктах Харківської області.
Спочатку він служив артилеристом, а згодом, паралельно з виконанням бойових завдань, опанував спеціальність оператора безпілотних літальних апаратів. За сумлінну службу отримав звання старшого солдата та заслужив повагу побратимів як відповідальний, мужній і відданий військовослужбовець.
Війна забрала у нього здоров'я, можливість бути поруч із сім'єю та бачити, як дорослішають його сини. Проте він до останнього залишався на бойових позиціях, виконуючи свій військовий обов'язок.
3 липня 2026 року, близько 14:00, під час виконання бойового завдання на позиції Володимир Бондар загинув унаслідок прямого влучання ворожого FPV-дрона.
Своїм життям, мужністю, вірністю військовій присязі та безмежною любов'ю до України Володимир Бондар довів, що є справжнім Героєм. Він віддав найдорожче — своє життя — за свободу та незалежність нашої держави.
З огляду на його самовіддану службу, особисту мужність і жертовність, просимо Президента України присвоїти Бондарю Володимиру Анатолійовичу звання Героя України (посмертно).