Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Юрчишину Ростиславу Ігоровичу

Пане президенте!

Я, Карпенко Лілія Михайлівна,мати військовослужбовця Збройних сил України,звертаюсь до вас з проханням присвоїти почесне звання Героя України (посмертно)моєму сину, мужньому Захиснику нашої держави,Юрчишину Ростиславу Ігоровичу.
Юрчишин Ростислав Ігорович народився 15 січня 2005 року і був первістком у нашій сім’ї.Він був моєю першою дитиною, моєю першою радістю і любов’ю, яка назавжди змінила моє життя.
Ростислав ріс щирим, добрим, світлим і чуйним хлопчиком. Він мав добре серце, завжди був готовий допомогти, підтримати, підставити плече тому, хто цього потребував. Для рідних він був люблячим сином і старшим братом, людиною, на яку можна було покластися.Я навіть не могла уявити, що колись мені доведеться говорити про свого сина у минулому часі.
28 серпня 2023 року у віці 18р.Ростислав підписав контракт із Збройними Силами України та розпочав службу у військовій частині А1032, де проходив службу сапером.
З 2025 року він продовжив службу у складі 505-го окремого батальйону морської піхоти, військова частина А4635, де був оператором БПЛА.
4 червня 2026 року поблизу населеного пункту Іванівка Дніпропетровської області, під час виконання бойового завдання із захисту України, Ростислав загинув унаслідок удару FPV-дрона противника.
У мого сина було усе життя попереду,він будував плани на мирне майбутнє.Проте,коли ворог прийшов на нашу землю,він став на захист Батьківщини ,виявивши незламність, мужність та високий патріотизм.Мій син свідомо обрав шлях Захисника. Він знав, наскільки небезпечною є ця війна, але не залишив своїх побратимів і не відступив від свого обов’язку до останнього.Він ніколи не відмовлявся від бойових завдань.
Я більше ніколи не почую його голосу, не побачу його усмішки, не зможу обійняти його і сказати, як сильно я його люблю.
Найстрашніше для матері — пережити власну дитину.Я знаю, що жодна нагорода не поверне мені мого сина.Але я хочу, щоб держава, за яку він віддав своє життя, гідно вшанувала його подвиг.
Мій син віддав найдорожче — своє життя за Україну.Він не встиг прожити своє життя,здійснити всі свої мрії,побачити мирну Україну.Але він встиг стати Захисником.Встиг показати, що означає бути мужнім.Встиг залишити після себе пам’ять, яку я берегтиму до останнього подиху.
Тому я, його мама, прошу Президента України та всіх громадян, які можуть підтримати цю петицію:
ПРИСВОЇТИ ЮРЧИШИНУ РОСТИСЛАВУ ІГОРОВИЧУ ЗВАННЯ ГЕРОЯ УКРАЇНИ ПОСМЕРТНО.За мужність.За відвагу.За самовідданість.За вірність військовій присязі.За любов до України.За те, що до останнього подиху він залишався її Захисником.Я прошу це не лише як мати.Я прошу це як мати, яка втратила найдорожче.