Щодо усунення необґрунтованого обмеження права мобілізованих військовослужбовців старше 25 років на здобуття вищої освіти

Шановний пане Президенте України!

Я, військовослужбовець Збройних Сил України, призваний на військову службу під час мобілізації, звертаюся з проханням забезпечити рівне та реальне право мобілізованих військовослужбовців на здобуття вищої освіти незалежно від їхнього віку та виду проходження військової служби.

Мені 39 років. Я проходжу військову службу за призовом під час мобілізації та не є військовослужбовцем, який проходить службу за контрактом.

Проблема полягає в тому, що мені фактично відмовляють у можливості вступу та навчання у закладі вищої освіти без відриву від військової служби, зокрема за заочною або дистанційною формою, мотивуючи це тим, що я не є контрактником та маю вік понад 25 років.

Вважаю, що така ситуація потребує законодавчого врегулювання та перевірки на відповідність Конституції України і законам України.

Правове обґрунтування

Стаття 21 Конституції України встановлює принцип рівності людей у своїй гідності та правах.

Стаття 24 Конституції України встановлює, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Стаття 53 Конституції України гарантує кожному право на освіту.

Особливо важливим є положення статті 4 Закону України «Про вищу освіту».

Ця стаття прямо встановлює:

«Кожен має право на вищу освіту».

Також закон встановлює, що громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти та освітньої програми.

При цьому право на вищу освіту гарантується незалежно від віку та інших обставин, а ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України.

Таким чином, сам факт досягнення військовослужбовцем 39-річного віку не може автоматично означати втрату ним права на здобуття вищої освіти.

Крім того, стаття 3 Закону України «Про вищу освіту» визначає серед засад державної політики у сфері вищої освіти забезпечення доступності вищої освіти та створення рівних умов доступу до неї.

Щодо статусу мобілізованого військовослужбовця

Я був призваний на військову службу під час мобілізації та не укладав контракту про проходження військової служби.

Відповідно до чинного Положення про проходження громадянами України військової служби, затвердженого Указом Президента України №1153/2008, військова служба за призовом під час мобілізації є окремим видом проходження військової служби.

При цьому пункт 173 Положення №1153/2008 прямо передбачає можливість навчання без відриву від військової служби для визначених ним категорій військовослужбовців, серед яких прямо зазначені і військовослужбовці віком від 18 до 25 років, які проходять службу за призовом під час мобілізації.

Водночас зазначена норма створює ситуацію, за якої мобілізовані військовослужбовці віком до 25 років мають прямо передбачений механізм реалізації права на навчання без відриву від служби, тоді як мобілізовані військовослужбовці старше 25 років, зокрема 39-річні, фактично можуть бути позбавлені такої можливості.

Вважаю, що така ситуація потребує перегляду, оскільки вона може призводити до фактичного обмеження конституційного права на освіту за віковою ознакою та за ознакою виду проходження військової служби.

Щодо права військовослужбовця на захист своїх прав

Стаття 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлює:

«Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України».

Отже, військовослужбовець не втрачає своїх прав і свобод лише у зв'язку з призовом на військову службу.

Якщо право на здобуття вищої освіти обмежується, таке обмеження повинно мати чітку правову підставу та відповідати Конституції України і законам України.

Щодо відмови командування

Особливо проблемною є ситуація, коли військовослужбовцю повідомляють, що він не має права навчатися лише тому, що:

1. він проходить службу за призовом під час мобілізації, а не за контрактом;
2. йому більше 25 років.

Вважаю, що сама по собі така аргументація не повинна автоматично позбавляти військовослужбовця права на вищу освіту, гарантованого статтею 53 Конституції України та статтею 4 Закону України «Про вищу освіту».

При цьому я не вимагаю звільнення від виконання військового обов'язку, зміни місця служби чи зменшення обсягу службових обов'язків.

Мова йде виключно про можливість здобувати вищу освіту без відриву від військової служби, зокрема за заочною або дистанційною формою, якщо така форма навчання дозволяє виконувати всі службові обов'язки та не перешкоджає обороноздатності держави.

ПРОШУ:

1. Провести правовий аналіз відповідності чинного нормативного регулювання щодо навчання мобілізованих військовослужбовців статтям 21, 24 та 53 Конституції України та статті 4 Закону України «Про вищу освіту».

2. Переглянути пункт 173 Положення про проходження громадянами України військової служби, затвердженого Указом Президента України №1153/2008, у частині встановлення вікового обмеження для мобілізованих військовослужбовців щодо можливості здобуття вищої освіти без відриву від військової служби.

3. Усунути необґрунтовану різницю у можливості здобуття вищої освіти між мобілізованими військовослужбовцями віком до 25 років та мобілізованими військовослужбовцями старше 25 років.

4. Забезпечити мобілізованим військовослужбовцям незалежно від віку можливість здобувати вищу освіту без відриву від військової служби, у тому числі за заочною та дистанційною формами, якщо навчання не перешкоджає виконанню ними службових обов'язків.

5. Встановити чіткі та вичерпні законні підстави, за яких командування має право відмовити військовослужбовцю у можливості навчання.

6. Заборонити відмову у навчанні, яка ґрунтується виключно на тому, що військовослужбовець проходить військову службу за призовом під час мобілізації, а не за контрактом, якщо відсутні інші законні підстави для обмеження такого права.

7. Заборонити відмову у можливості здобуття вищої освіти виключно через досягнення військовослужбовцем віку понад 25 років, якщо таке обмеження прямо не встановлене Конституцією або законом та не має належного правового обґрунтування.

8. Передбачити обов'язкове письмове та мотивоване оформлення рішення командування про відмову у навчанні із зазначенням конкретної норми законодавства, яка є підставою для такої відмови.

9. Забезпечити військовослужбовцю реальну можливість оскаржити необґрунтовану відмову командування.

10. Привести підзаконні нормативно-правові акти у відповідність до конституційного права кожного на освіту та принципу рівності громадян перед законом.

Висновок

Я не прошу надати мені привілеї порівняно з іншими військовослужбовцями.

Я прошу забезпечити реалізацію мого конституційного права на освіту.

Мені 39 років, я є громадянином України та військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації. Я виконую свій конституційний обов'язок із захисту України.

Вважаю несправедливим і таким, що потребує законодавчого врегулювання, становище, коли військовослужбовець, який захищає Україну, фактично втрачає можливість здобувати вищу освіту лише через те, що він був мобілізований, а не прийнятий на військову службу за контрактом, та через те, що йому виповнилося більше 25 років.

Захист України та здобуття освіти не повинні бути взаємовиключними правами.

Прошу забезпечити такий порядок, за якого мобілізований військовослужбовець, незалежно від віку, матиме законну та реальну можливість здобувати вищу освіту без відриву від військової служби, якщо це не перешкоджає виконанню ним військових обов'язків.

Прошу усунути необґрунтовані вікові та статусні обмеження і забезпечити рівність прав усіх військовослужбовців перед законом.