Прошу присвоїти звання Героя України (посмертно) сержанту ГРИЩУКУ СЕРГІЮ ПЕТРОВИЧУ за мужність і героїзм під час захисту України

Шановний Пане Президенте України!

Український Народе!

Від імені всієї нашої великої родини, ми звертаємось до вас не просто як громадяни, а як родина, яка втратила частинку душі і серця, яке назавжди залишили на полі бою разом із нашим рідним. Ми просимо вшанувати пам'ять найдорожчої людини – ГРИЩУКА СЕРГІЯ ПЕТРОВИЧА, сержанта 95 ОДШБ 1 артилерійського батальйону, який став щитом для нашої країни і пішов у вічність, щоб ми могли жити.
Просимо Президента України присвоїти звання Героя України (посмертно) сержанту ГРИЩУКУ СЕРГІЮ ПЕТРОВИЧУ.

Народився Сергій Петрович 18.11.1985 року у селі Словечне на Житомирщині у багатодітній, дружній сім’ї, мав прекрасних батьків, які виховали його чудовою, світлою, доброю людиною. Сергій умів підтримати навіть мовчки. Умів захистити. Умів любити по-справжньому. Згодом всі сімейні цінності від батьків він вклав в свою новостворену родину. Сергій – людина з великої букви. Він був люблячим сином, чоловіком, братом, справжнім прикладом для всіх, хоробрим та справедливим. Сергій не був людиною війни, він був людиною любові.
З перших місяців повномасштабної війни він став на захист України, був мобілізований 30 червня 2022 року та проходив службу в артилерійській батареї військової частини А0281.

За час служби Сергій пройшов шлях від номера обслуги та навідника до головного сержанта — командира гармати:
28.08.2022 номер обслуги
30.08.2022 старший навідник
08.05.2023 командир відділення
14.04.2025 командир відділення
09.08.2025 головний сержант-командир гармати
Сергій був призваний солдатом, 30.08.2022р отримав звання «старший солдат», 21.09.2023 – «молодший сержант», «сержант» - 09.10.2025.
Також у вересні 2022р. проходив навчання за кордоном в Німеччині, з 20.06 по 31.07.2023р. у в/ч А2900 пройшов курс суміщеної підготовки командира відділення головного сержанта взводу ВОС135, 143
Цей шлях був результатом не лише професійних знань, а й особистих якостей, які викликали повагу як у командування, так і серед побратимів. Він був спокійним, урівноваженим, упевненим у своїх діях, умів підтримати жартом навіть у найважчі моменти. Молодші військовослужбовці рівнялися на нього, а досвідчені воїни цінували його думку та беззастережно довіряли йому.

Сергій був справжнім лідером. Він ніколи не чекав, поки йому накажуть виконати необхідну роботу. Якщо бачив, що від його дій залежить успіх бойового завдання або безпека побратимів, діяв негайно, беручи відповідальність на себе. Навіть після призначення на керівні посади він ніколи не залишався осторонь і не відправляв підлеглих виконувати небезпечну роботу самих — завжди працював поруч із ними, розділяючи всі труднощі та ризики.

24 січня 2025 року, повертаючись після рекогносцирування вогневої позиції, Сергій перебував у складі екіпажу автомобіля, який був уражений ворожим FPV-дроном. Унаслідок вибуху він отримав акубаротравму з розривом барабанної перетинки. Попри власне поранення та реальну загрозу повторного удару, він негайно розпочав надавати допомогу тяжко пораненому командиру. Завдяки його рішучості, витримці та професійним діям пораненого вдалося доставити до точки евакуації.

13 листопада 2025 року, під час транспортування артилерійської гармати на вогневу позицію в районі села Сергіївка Покровського району Донецької області, розрахунок потрапив під атаку ворожих FPV-дронів. Унаслідок удару двоє військовослужбовців отримали осколкові поранення. Незважаючи на смертельну небезпеку та триваючу атаку, Сергій першим кинувся допомагати побратимам, оперативно надав їм необхідну допомогу та зробив усе можливе для їхнього порятунку.
Разом із побратимами він мужньо виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках: Лиманському, Куп’янському, курському, Сумському та Покровському.
За мужність і сумлінне виконання військового обов'язку Сергій був нагороджений відзнаками:
- від 09.05.2023р. №543 нагрудним знаком «ЗА ЗРАЗКОВУ СЛУЖБУ»
- від 29.09.2023р. №2266 почесним нагрудним знаком «ЗОЛОТИЙ ХРЕСТ»
- 18.11.2023р. нагороджений ножем «ДЕСАНТНИЙ 026»
- від 18.11.2024р. №181 почесною відзнакою «ЗА ЗАСЛУГИ»
- від 17.03.2025р. №1342 відзнака «ХРЕСТ ПОШАНИ»
- від 03.05.2025р. №1986 відзнака «ЗА ЗНИЩЕННЯ ВОРОГА»
- від 24.05.2025р. №671 відзнака «ЗА ПОРАНЕННЯ»
- від 30.11.2025р. №980 відзнака «ХРЕСТ ХОРОБРИХ» (вручена посмертно)
- від 27.04.2026р. №346/2026 посмертно нагороджений орденом «ЗА МУЖНІСТЬ» ІІІ ступеня

24 грудня 2025 року, виконуючи бойове завдання із доставки боєкомплекту та необхідних засобів на вогневу позицію, автомобіль, у якому перебував сержант Грищук Сергій Петрович, був уражений ворожим FPV-дроном. Унаслідок цього удару він загинув.
Його останній подих був за нас.
Сержант Грищук Сергій Петрович до останнього дня залишався прикладом військової честі, мужності, відповідальності та самопожертви. Він жив за принципом: не ховатися за спинами інших, а бути поруч зі своїми людьми. Саме завдяки таким воїнам Україна продовжує боротися.
Наш Сергій - Герой. Тепер ми просимо, щоб це визнала держава, за яку він загинув.
Вся наша велика родина просить Вас, Пане Президенте України гідно вшанувати пам'ять сержанта ГРИЩУКА СЕРГІЯ ПЕТРОВИЧА та присвоїти йому найвище державне звання — Герой України (посмертно).
Ми просимо кожного: знайдіть хвилину, підпишіть цю петицію. Нехай цей підпис буде вашим «дякую» воїну, який не повернувся додому, бо закрив собою ваші будинки.
З повагою та вірою у справедливість вся наша велика родина
Вічна пам’ять Герою України. Наш Янголе.