№22/268804-еп
Про присвоєння звання Героя України (посмертно) майору поліції Шторцу Юрію Олександровичу
Автор (ініціатор): Шторц Сандра Юріївна
Дата оприлюднення: 17 серпня 2026
Про присвоєння звання Героя України (посмертно) майору поліції Шторцу Юрію Олександровичу
Шановний пане Президенте!
Я звертаюся до Вас як донька Захисника України. Прошу присвоїти найвище державне звання — Герой України (посмертно) — моєму батькові, майору поліції Шторцу Юрію Олександровичу.
Мій тато народився 17 серпня 1974 року. Він проходив службу в Національній поліції України, був інспектором взводу підрозділу безпілотних систем полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії».
Він не ховався за спинами інших. Коли Україна потребувала захисту, тато був там, де було найнебезпечніше.
Він виконував спеціальні бойові завдання на Донеччині — у районах Торецька та Костянтинівки, брав участь у контрдиверсійних заходах і захищав мирних людей від російської агресії. За безпосередню участь у захисті України йому було надано статус учасника бойових дій.
Під час служби мій батько переніс шість контузій. Він не звертався до лікарні, не скаржився та не залишав службу. Як багато справжніх воїнів, він мовчав про свій біль, щоб не підвести побратимів і продовжувати захищати Україну.
Поки він рятував інших, його власне здоров’я руйнувалося.
Під час проходження служби у тата виникло тяжке онкологічне захворювання. Офіційний висновок щодо зв’язку захворювання зі службою зараз оформлюється. Навіть тоді він не здався — мужньо боровся за життя до останнього подиху.
12 серпня 2026 року мого тата не стало. Він не дожив лише п’ять днів до свого 52-річчя.
Мій батько віддав Україні свої сили, здоров’я та роки життя. Але для мене він був не лише мужнім офіцером і Захисником. Він був моїм татом — добрим, сильним, справедливим і люблячим. Людиною, до якої завжди можна було звернутися по допомогу.
Він не шукав слави та не просив нагород. Він просто чесно виконував свій обов’язок, залишаючись вірним присязі, побратимам і Україні.
Прошу Вас гідно вшанувати його багаторічну службу, мужність, самопожертву та особистий внесок у захист нашої держави — присвоїти майору поліції Шторцу Юрію Олександровичу звання Героя України (посмертно).
Звертаюся до кожного, хто читає ці слова: будь ласка, підтримайте петицію своїм підписом. Один підпис займає лише хвилину, але для нашої родини це можливість зберегти пам’ять про людину, яка віддала своє здоров’я і життя заради України.
Допоможіть мені добитися справедливого визнання для мого тата. Герої живуть доти, доки про них пам’ятають.
Вічна пам’ять Захиснику України!
Слава Україні!
Шановний пане Президенте!
Я звертаюся до Вас як донька Захисника України. Прошу присвоїти найвище державне звання — Герой України (посмертно) — моєму батькові, майору поліції Шторцу Юрію Олександровичу.
Мій тато народився 17 серпня 1974 року. Він проходив службу в Національній поліції України, був інспектором взводу підрозділу безпілотних систем полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії».
Він не ховався за спинами інших. Коли Україна потребувала захисту, тато був там, де було найнебезпечніше.
Він виконував спеціальні бойові завдання на Донеччині — у районах Торецька та Костянтинівки, брав участь у контрдиверсійних заходах і захищав мирних людей від російської агресії. За безпосередню участь у захисті України йому було надано статус учасника бойових дій.
Під час служби мій батько переніс шість контузій. Він не звертався до лікарні, не скаржився та не залишав службу. Як багато справжніх воїнів, він мовчав про свій біль, щоб не підвести побратимів і продовжувати захищати Україну.
Поки він рятував інших, його власне здоров’я руйнувалося.
Під час проходження служби у тата виникло тяжке онкологічне захворювання. Офіційний висновок щодо зв’язку захворювання зі службою зараз оформлюється. Навіть тоді він не здався — мужньо боровся за життя до останнього подиху.
12 серпня 2026 року мого тата не стало. Він не дожив лише п’ять днів до свого 52-річчя.
Мій батько віддав Україні свої сили, здоров’я та роки життя. Але для мене він був не лише мужнім офіцером і Захисником. Він був моїм татом — добрим, сильним, справедливим і люблячим. Людиною, до якої завжди можна було звернутися по допомогу.
Він не шукав слави та не просив нагород. Він просто чесно виконував свій обов’язок, залишаючись вірним присязі, побратимам і Україні.
Прошу Вас гідно вшанувати його багаторічну службу, мужність, самопожертву та особистий внесок у захист нашої держави — присвоїти майору поліції Шторцу Юрію Олександровичу звання Героя України (посмертно).
Звертаюся до кожного, хто читає ці слова: будь ласка, підтримайте петицію своїм підписом. Один підпис займає лише хвилину, але для нашої родини це можливість зберегти пам’ять про людину, яка віддала своє здоров’я і життя заради України.
Допоможіть мені добитися справедливого визнання для мого тата. Герої живуть доти, доки про них пам’ятають.
Вічна пам’ять Захиснику України!
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Бєлая Наталія Володимирівна
18 серпня 2026
2.
Гульок Світлана Анатоліївна
18 серпня 2026
3.
Венгер Аліна Олегівна
18 серпня 2026
4.
Калинюк Мар'яна Іванівна
18 серпня 2026
5.
Юсюк-Омельницька Тетяна Анатоліївна
18 серпня 2026
6.
Рябоконь Світлана Григорівна
18 серпня 2026
7.
Артеменко Марина Володимирівна
18 серпня 2026
8.
Рогожук Юлія Олександрівна
18 серпня 2026
9.
Орловська Катерина Володимирівна
18 серпня 2026
10.
Шевченко Валерія Юріївна
18 серпня 2026
11.
Мотрук Оксана Василівна
18 серпня 2026
12.
Мельнікова Оксана Борисівна
18 серпня 2026
13.
Огородник Володимир Богданович
18 серпня 2026
14.
Тиняна Жанна Валеріївна
18 серпня 2026
15.
Лучанінова Катерина Володимирівна
18 серпня 2026
16.
Леус Марія Сергіївна
18 серпня 2026
17.
Емануілова Неллі Миколаївна
18 серпня 2026
18.
Солоєд Олена Миколаївна
18 серпня 2026
19.
Кобин Наталія Вікторівна
18 серпня 2026
20.
Баглай Вікторія Миколаївна
18 серпня 2026
21.
Третяк Олена Михайлівна
18 серпня 2026
22.
Оришко Софія Юріївна
18 серпня 2026
23.
Дзядович Лариса Володимирівна
18 серпня 2026
24.
Рубльова Юлія Миколаївна
18 серпня 2026
25.
Хімчак Василина Іванівна
18 серпня 2026
26.
Король Людмила Миколаївна
18 серпня 2026
27.
Вітрикуш Софія Андріївна
18 серпня 2026
28.
Соханська Галина Михайлівна
18 серпня 2026
29.
Орленко Лариса Сергіївна
18 серпня 2026
30.
Лещенко Дар'я Олександрівна
18 серпня 2026
203
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 92 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.