№22/268804-еп
Про присвоєння звання Героя України (посмертно) майору поліції Шторцу Юрію Олександровичу
Автор (ініціатор): Шторц Сандра Юріївна
Дата оприлюднення: 17 серпня 2026
Про присвоєння звання Героя України (посмертно) майору поліції Шторцу Юрію Олександровичу
Шановний пане Президенте!
Я звертаюся до Вас як донька Захисника України. Прошу присвоїти найвище державне звання — Герой України (посмертно) — моєму батькові, майору поліції Шторцу Юрію Олександровичу.
Мій тато народився 17 серпня 1974 року. Він проходив службу в Національній поліції України, був інспектором взводу підрозділу безпілотних систем полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії».
Він не ховався за спинами інших. Коли Україна потребувала захисту, тато був там, де було найнебезпечніше.
Він виконував спеціальні бойові завдання на Донеччині — у районах Торецька та Костянтинівки, брав участь у контрдиверсійних заходах і захищав мирних людей від російської агресії. За безпосередню участь у захисті України йому було надано статус учасника бойових дій.
Під час служби мій батько переніс шість контузій. Він не звертався до лікарні, не скаржився та не залишав службу. Як багато справжніх воїнів, він мовчав про свій біль, щоб не підвести побратимів і продовжувати захищати Україну.
Поки він рятував інших, його власне здоров’я руйнувалося.
Під час проходження служби у тата виникло тяжке онкологічне захворювання. Офіційний висновок щодо зв’язку захворювання зі службою зараз оформлюється. Навіть тоді він не здався — мужньо боровся за життя до останнього подиху.
12 серпня 2026 року мого тата не стало. Він не дожив лише п’ять днів до свого 52-річчя.
Мій батько віддав Україні свої сили, здоров’я та роки життя. Але для мене він був не лише мужнім офіцером і Захисником. Він був моїм татом — добрим, сильним, справедливим і люблячим. Людиною, до якої завжди можна було звернутися по допомогу.
Він не шукав слави та не просив нагород. Він просто чесно виконував свій обов’язок, залишаючись вірним присязі, побратимам і Україні.
Прошу Вас гідно вшанувати його багаторічну службу, мужність, самопожертву та особистий внесок у захист нашої держави — присвоїти майору поліції Шторцу Юрію Олександровичу звання Героя України (посмертно).
Звертаюся до кожного, хто читає ці слова: будь ласка, підтримайте петицію своїм підписом. Один підпис займає лише хвилину, але для нашої родини це можливість зберегти пам’ять про людину, яка віддала своє здоров’я і життя заради України.
Допоможіть мені добитися справедливого визнання для мого тата. Герої живуть доти, доки про них пам’ятають.
Вічна пам’ять Захиснику України!
Слава Україні!
Шановний пане Президенте!
Я звертаюся до Вас як донька Захисника України. Прошу присвоїти найвище державне звання — Герой України (посмертно) — моєму батькові, майору поліції Шторцу Юрію Олександровичу.
Мій тато народився 17 серпня 1974 року. Він проходив службу в Національній поліції України, був інспектором взводу підрозділу безпілотних систем полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії».
Він не ховався за спинами інших. Коли Україна потребувала захисту, тато був там, де було найнебезпечніше.
Він виконував спеціальні бойові завдання на Донеччині — у районах Торецька та Костянтинівки, брав участь у контрдиверсійних заходах і захищав мирних людей від російської агресії. За безпосередню участь у захисті України йому було надано статус учасника бойових дій.
Під час служби мій батько переніс шість контузій. Він не звертався до лікарні, не скаржився та не залишав службу. Як багато справжніх воїнів, він мовчав про свій біль, щоб не підвести побратимів і продовжувати захищати Україну.
Поки він рятував інших, його власне здоров’я руйнувалося.
Під час проходження служби у тата виникло тяжке онкологічне захворювання. Офіційний висновок щодо зв’язку захворювання зі службою зараз оформлюється. Навіть тоді він не здався — мужньо боровся за життя до останнього подиху.
12 серпня 2026 року мого тата не стало. Він не дожив лише п’ять днів до свого 52-річчя.
Мій батько віддав Україні свої сили, здоров’я та роки життя. Але для мене він був не лише мужнім офіцером і Захисником. Він був моїм татом — добрим, сильним, справедливим і люблячим. Людиною, до якої завжди можна було звернутися по допомогу.
Він не шукав слави та не просив нагород. Він просто чесно виконував свій обов’язок, залишаючись вірним присязі, побратимам і Україні.
Прошу Вас гідно вшанувати його багаторічну службу, мужність, самопожертву та особистий внесок у захист нашої держави — присвоїти майору поліції Шторцу Юрію Олександровичу звання Героя України (посмертно).
Звертаюся до кожного, хто читає ці слова: будь ласка, підтримайте петицію своїм підписом. Один підпис займає лише хвилину, але для нашої родини це можливість зберегти пам’ять про людину, яка віддала своє здоров’я і життя заради України.
Допоможіть мені добитися справедливого визнання для мого тата. Герої живуть доти, доки про них пам’ятають.
Вічна пам’ять Захиснику України!
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Бондалетова Лариса Сергіївна
13 жовтня 2026
2.
Смакула Наталія Володимирівна
13 жовтня 2026
3.
Глущенко Анастасія Геннадіївна
13 жовтня 2026
4.
Сежченко Матвій Олексійович
13 жовтня 2026
5.
Кравченко Ольга Миколаївна
13 жовтня 2026
6.
Северин Аліна Володимирівна
13 жовтня 2026
7.
Яковенко Сергій Олександрович
13 жовтня 2026
8.
Журавель Вадим Станіславович
13 жовтня 2026
9.
Горобець Станіслав Олександрович
13 жовтня 2026
10.
Сириця Наталія Віталіївна
13 жовтня 2026
11.
Стецюк Юлія Леонідівна
13 жовтня 2026
12.
Петренко Ірина Володимирівна
13 жовтня 2026
13.
Нижник Олена Олегівна
13 жовтня 2026
14.
Бондарєва Оксана Миколаївна
13 жовтня 2026
15.
Шаповалова Яна Костянтинівна
13 жовтня 2026
16.
Білобров Ольга Леонідівна
13 жовтня 2026
17.
Ющишина Світлана Олександрівна
13 жовтня 2026
18.
Рудяк Юлія Михайлівна
12 жовтня 2026
19.
Безединов Олександр Євгенович
12 жовтня 2026
20.
Кривцова Марія Володимирівна
12 жовтня 2026
21.
Семенюк Інна Віталіївна
12 жовтня 2026
22.
Аріков Олександр Вікторович
12 жовтня 2026
23.
Сафронов Сергій Миколайович
12 жовтня 2026
24.
Гайдук Олександр Вікторович
12 жовтня 2026
25.
Чирко Олексій Олексійович
12 жовтня 2026
26.
Бадін Євген Миколайович
12 жовтня 2026
27.
Брижатий Віталій Олександрович
12 жовтня 2026
28.
Кухарчук Анна Андріївна
12 жовтня 2026
29.
Кіраль Дмитро Сергійович
12 жовтня 2026
30.
Кулик Арсен Олексійович
12 жовтня 2026
1738
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 35 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.