Шановний пане Президенте України!
Я, дружина загиблого захисника України, звертаюся з проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові — Соловйову Руслану Мехмановичу, який віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність України.
Соловйов Руслан Мехманович
23 травня 1992 року — 15 грудня 2025 року.
Руслан народився у місті Коростень Житомирської області.
Був люблячим чоловіком, турботливим батьком, надійним другом і людиною, яку поважали та любили.
На весні 2025 року, Руслан був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він проходив військову службу як оператор безпілотних літальних апаратів, у складі відділення управління командира батареї 1-ї артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини А4773.
Серед побратимів Руслана знали за позивним «Соловей».
15 грудня 2025 року, виконуючи бойове завдання із захисту України, Руслан загинув.
Він не повернувся додому.
Не обійняв своїх дітей.
Не сказав мені: «Я вже вдома».
Війна забрала в нього майбутнє, а в нас — коханого чоловіка, батька, рідну людину.
Але його життя не повинно залишитися лише болючою датою у свідоцтві про смерть.
Руслан віддав найдорожче — своє життя — заради України та заради майбутнього своїх дітей.
Для мене він назавжди залишиться моїм коханим чоловіком. Для наших дітей — найкращим татом. Для побратимів — бойовим товаришем. А для України він назавжди має залишитися Героєм, який віддав життя за свою державу.
Прошу Президента України та всіх небайдужих громадян підтримати цю петицію та сприяти відновленню справедливості — присвоїти Соловйову Руслану Мехмановичу звання Герой України (посмертно).
Нехай його ім'я буде навіки вписане в історію нашої держави.
Він загинув, щоб жили ми.
Він віддав життя за Україну.
Тепер Україна має віддати йому належну шану.
Вічна пам'ять Герою.
Слава Україні!