Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) Верещаку Руслану Костянтиновичу. Пане Президенте!Звертаюся до Вас із повторним проханням розглянути петицію та присвоїти найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно) — моєму чоловікові, мужньому захиснику та відданому синові своєї держави, ветерану війни, старшому кулеметнику роти вогневої підтримки 1-ї Президентської бригади оперативного призначення «Буревій» Національної гвардії України, Верещаку Руслану Костянтиновичу (13.02.1991 – 26.04.2026).Руслан добровільно та свідомо став на захист Батьківщини ще 28 жовтня 2022 року. За час служби він проявив себе як зразковий військовослужбовець, за що був відзначений відомчою нагородою «10 років Національній гвардії України». Його бойовий шлях — це прояв надлюдської стійкості на найскладніших ділянках фронту. Він брав безпосередню участь у жорстоких боях у Серебрянському лісництві поблизу Кремінної, а також боронив село Стельмахівка на Луганщині, де дістав своє перше поранення.Після лікування, попри підірване здоров'я, Руслан одразу повернувся на передову. Справжній подвиг він здійснив на Куп’янському напрямку, в районі села Колісниківка Харківської області. Старший кулеметник Верещак безперервно, без жодної заміни та відпочинку, утримував бойову позицію протягом 130 діб, стримуючи регулярні навали ворога.Під час чергового штурму окупантів Руслан відбив атаку, але зазнав важкого поранення. Протягом наступних 8 діб, стікаючи кров'ю в окопі на передовій лінії, він продовжував тримати позицію та виконувати свій військовий обов'язок. Життя відважного воїна трагічно обірвалося 26 квітня 2026 року — під час евакуації він підірвався на ворожій міні.У Руслана залишилася любляча родина, для якої ця втрата стала невимовним болем: безутішна мати втратила сина, я втратила коханого чоловіка, а наша маленька донечка назавжди залишилася без батьківського тепла та підтримки. Рідний брат Руслана сьогодні продовжує його справу на передовій — у лавах підрозділу «Птахи Мадяра» він зі зброєю в руках мстить ворогу за загибель брата і виборює свободу нашої держави.Верещак Руслан Костянтинович віддав за майбутнє України найцінніше — своє життя. Його жертовність, 130-денна невимовна стійкість в окопах під обстрілами та вірність присязі до останнього подиху є прикладом справжнього героїзму.Пане Президенте, прошу Вас віддати належну шану полеглому Захиснику та присвоїти Верещаку Руслану Костянтиновичу почесне звання Героя України (посмертно).Вічна Пам'ять і Слава Герою! Слава Україні!