Про запровадження державного визнання героїчних сіл та селищ України, які у 2014–2026 роках проявили мужність, стійкість та зробили вагомий внесок у захист України

Шановний пане Президенте України!
Російсько-українська війна — це історія не лише великих міст.
З 2014 року Україну захищали також села та селища, які опинилися на передовій,
прийняли на себе удари російської агресії, пережили окупацію, бойові дії,
руйнування та втрати.

Їхні мешканці допомагали Збройним Силам України, рятували військових і
цивільних, евакуювали людей, забезпечували армію, організовували
волонтерський рух, чинили спротив окупації та продовжували жити й працювати
під обстрілами.

Багато з цих населених пунктів стали відомими на весь світ:
Піски, Широкине, Опитне, Водяне, Кримське, Трьохізбенка, Станиця Луганська,
Циркуни, Старий Салтів, Козача Лопань, Липці, Чорнобаївка, Посад-
Покровське, Роботине, Мала Токмачка, Новопавлівка та багато інших.
Однак сьогодні Україна має державний механізм почесного визнання саме міст,
тоді як героїзм сіл та селищ не має рівнозначної системи державного
відзначення.

Ми вважаємо це історичною прогалиною, яку необхідно виправити.
Адже географічний статус населеного пункту не може визначати ціну подвигу
його мешканців.
Село, яке стояло на шляху ворога, не було менш важливим за місто.
Селище, яке роками перебувало на лінії фронту, не мало меншого значення для
оборони України.
Громада, яка під окупацією зберегла український прапор у серці, здійснила не
менший подвиг.
Саме тому просимо створити єдину державну систему визнання героїзму
населених пунктів України, яка охоплюватиме не тільки міста, а й села та
селища.

ПРОСИМО:
1. Ініціювати створення державної почесної відзнаки «Село-герой України» для
сіл, які проявили масовий героїзм, мужність, стійкість та зробили вагомий внесок
у захист України.
2. Ініціювати створення державної почесної відзнаки «Селище-герой України»
для селищ, які проявили аналогічний героїзм і стійкість.
3. Визначити єдині державні критерії відзначення населених пунктів за період
2014–2026 років, з урахуванням усіх етапів російсько-української війни.
4. При оцінюванні враховувати:
 участь у безпосередній обороні України;
 перебування на лінії бойового зіткнення;
 тривалість бойових дій;
 окупацію та визволення;
 масовий спротив окупації;
 значні руйнування;
 загибель цивільних мешканців;
 допомогу військовим;
 волонтерський рух;
 евакуацію цивільного населення;
 діяльність медиків, рятувальників, учителів та інших фахівців;
 стратегічне значення населеного пункту для оборони України;
 інші документально підтверджені прояви героїзму та стійкості.
5. Створити комісію або інший уповноважений державний механізм, який
здійснюватиме документальне вивчення кандидатур.
До роботи комісії залучати представників територіальних громад, військових,
ветеранів, волонтерів, родин загиблих, істориків, краєзнавців та громадських
організацій.
6. Створити Національний реєстр героїчних населених пунктів України
2014–2026 років, до якого включати міста, селища та села незалежно від їхнього
адміністративного статусу.
7. Для кожного відзначеного населеного пункту передбачити створення
«Паспорта героїзму», у якому зберігатимуться документи, фотографії, свідчення
мешканців, історія оборони, інформація про загиблих, волонтерів та інші
матеріали.
8. Створити відкриту цифрову «Карту незламності України 2014–2026», де
кожен героїчний населений пункт матиме власну сторінку та документовану
історію.
9. Передбачити встановлення єдиного пам'ятного знака або меморіальної таблиці
для відзначених сіл та селищ.

10. Розглянути можливість створення Національного маршруту пам'яті
«Дорогами війни. 2014–2026», який об'єднає міста, селища та села, що стали
місцями героїзму українського народу.
МИ ПРОСИМО НЕ ПРО НАГОРОДУ ЗАРАДИ НАГОРОДИ.
Ми просимо про історичну справедливість.
Щоб у майбутньому українські школярі знали не лише назви великих міст, де
відбувалися героїчні бої.
Щоб вони знали імена маленьких сіл та селищ, де українські родини ховали
дітей від обстрілів, де фермери годували військових, де волонтери везли
допомогу на передову, де медики працювали під вогнем, де люди виходили з
окупації з українським прапором.
Україна захищалася всюди.
Від прикордонного села до великого міста.
Від маленької громади до столиці.
І кожна територія, яка вистояла за Україну, має право залишитися в історії
України.
Нехай 35-річчя Незалежності України стане моментом, коли держава
скаже:
**«Ми пам'ятаємо не тільки міста.
Ми пам'ятаємо села.
Ми пам'ятаємо селища.
Ми пам'ятаємо кожну громаду, яка стояла за Україну».**
Просимо започаткувати державну систему почесного визнання героїчних сіл та
селищ України за 2014–2026 роки.
Слава Україні!

Ініціатори петиції
Марина Квітка, ініціатор проєкту волонтерів та військових «Дорогами війни… Від Карачуна до Говерли», військова волонтерка, доброволець в зоні АТО ООС з 2014 року
Кожелупенко Едуард Борисович - ветеран, редактор інтернет видання "Діловий Слов'янськ"

Рожик Віталій Миколайович, заслужений скульптор України,
Рожик Наталья Станіславівна, підприємець
Кохан Іван Михайлович, Коростишевський міський голова, Житомирщина
Сопов Олександр, заслужений працівник промисловості України, директор виробничо-творчого об'єднання «Орден», голова «Всеукраїнське об'єднання громадян «Країна»; автор відкритої нагородної системи та 14 державних нагород України» ВГО «Спілка ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга».