Про присвоєння найвищої державної нагороди-звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю 38-ї окремої бригади морської піхоти Блаженку Дмитру Мирославовичу

Петиція про присвоєння звання Героя України Блаженку Дмитру Мирославовичу (посмертно)

Шановний пане Президенте України!

Звертаємося до Вас із проханням присвоїти найвище державне звання - Герой України (посмертно) Блаженку Дмитру Мирославовичу, військовослужбовцю 38-ї окремої бригади морської піхоти, який віддав своє життя під час виконання бойового завдання з евакуації поранених побратимів біля населеного пункту Добропілля Донецької області.

Блаженко Дмитро Мирославович народився 11 травня 1994 року в селі Джурин Тернопільської області. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну він став на захист своєї держави та проходив військову службу у складі 38-ї окремої бригади морської піхоти, сумлінно виконуючи свій військовий обов’язок із захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України.

Після тривалого перебування на передовій Дмитро вперше за рік мав отримати довгоочікувану відпустку та повернутися додому до своєї дружини, батьків і близьких родичів, які з нетерпінням чекали на його повернення. Під час цієї відпустки, він мав святкувати своє 32-річчя разом із рідними, а також відзначити річницю весілля зі своєю дружиною. Після року служби це мала бути довгоочікувана зустріч із сімʼєю та час, який він нарешті міг провести поруч із найдорожчими людьми. Проте цього не сталося.

27 квітня 2026 року, під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Добропілля Донецької області, виникла необхідність евакуації поранених військовослужбовців із небезпечної позиції. Дмитро добровільно вирушив для виконання завдання з евакуації поранених, усвідомлюючи смертельну небезпеку та високий ризик його виконання.

Під час руху до району завдання транспортний засіб, у якому перебував Дмитро, був уражений ворожим ударним дроном. Основний удар припав на місце водія. Внаслідок отриманих поранень Дмитро Блаженко загинув, до останнього виконуючи свій військовий обов’язок.

Дмитра пам’ятають як доброго, щирого та відповідального чоловіка, люблячого сина, турботливого брата та відданого сім’янина. Він був людиною з великим серцем, яка завжди була готова прийти на допомогу іншим. Для його дружини, батьків, рідних, друзів і побратимів він назавжди залишиться людиною честі, мужності та великої сили духу.

Подвиг Дмитра Блаженка полягає у свідомому виборі на користь життя інших. Після року служби він мав можливість повернутися додому до своєї родини, однак замість цього добровільно вирушив виконувати небезпечне завдання з евакуації поранених побратимів. Він усвідомлював небезпеку, але не залишив тих, хто потребував допомоги.

Він міг повернутися додому. Натомість обрав шлях порятунку побратимів.

Саме така готовність поставити життя інших вище за власне, мужність перед смертельною небезпекою та вірність військовій присязі є проявом найвищої самопожертви, військової честі й героїзму. Дмитро віддав своє життя, захищаючи суверенітет України та виконуючи свій обов’язок перед державою і побратимами.

Просимо Вас гідно оцінити мужність і самопожертву Блаженка Дмитра Мирославовича та присвоїти йому звання Героя України (посмертно) як знак державної вдячності, глибокої пошани та вічної пам’яті про його подвиг.

Вічна пам’ять Герою!

Слава Україні!