№22/269264-еп
Присвоїти звання Героя України посмертно Соловйов Руслан Мехманович
Автор (ініціатор): Соловйова Христина Сергіївна
Дата оприлюднення: 24 серпня 2026
Шановний пане Президенте України!
Я, дружина загиблого захисника України, звертаюся з проханням присвоїти звання Герой України (посмертно) моєму чоловікові — Соловйову Руслану Мехмановичу, який віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність України.
Соловйов Руслан Мехманович
23 травня 1992 року — 15 грудня 2025 року.
Руслан народився у місті Коростень Житомирської області.
Був люблячим чоловіком, турботливим батьком, надійним другом і людиною, яку поважали та любили.
На весні 2025 року, Руслан був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він проходив військову службу як оператор безпілотних літальних апаратів, у складі відділення управління командира батареї 1-ї артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини А4773.
Серед побратимів Руслана знали за позивним «Соловей».
15 грудня 2025 року, виконуючи бойове завдання із захисту України, Руслан загинув.
Він не повернувся додому.
Не обійняв своїх дітей.
Не сказав мені: «Я вже вдома».
Війна забрала в нього майбутнє, а в нас — коханого чоловіка, батька, рідну людину.
Але його життя не повинно залишитися лише болючою датою у свідоцтві про смерть.
Руслан віддав найдорожче — своє життя — заради України та заради майбутнього своїх дітей.
Для мене він назавжди залишиться моїм коханим чоловіком. Для наших дітей — найкращим татом. Для побратимів — бойовим товаришем. А для України він назавжди має залишитися Героєм, який віддав життя за свою державу.
Прошу Президента України та всіх небайдужих громадян підтримати цю петицію та сприяти відновленню справедливості — присвоїти Соловйову Руслану Мехмановичу звання Герой України (посмертно).
Нехай його ім'я буде навіки вписане в історію нашої держави.
Він загинув, щоб жили ми.
Він віддав життя за Україну.
Тепер Україна має віддати йому належну шану.
Вічна пам'ять Герою.
Слава Україні!
Я, дружина загиблого захисника України, звертаюся з проханням присвоїти звання Герой України (посмертно) моєму чоловікові — Соловйову Руслану Мехмановичу, який віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність України.
Соловйов Руслан Мехманович
23 травня 1992 року — 15 грудня 2025 року.
Руслан народився у місті Коростень Житомирської області.
Був люблячим чоловіком, турботливим батьком, надійним другом і людиною, яку поважали та любили.
На весні 2025 року, Руслан був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він проходив військову службу як оператор безпілотних літальних апаратів, у складі відділення управління командира батареї 1-ї артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини А4773.
Серед побратимів Руслана знали за позивним «Соловей».
15 грудня 2025 року, виконуючи бойове завдання із захисту України, Руслан загинув.
Він не повернувся додому.
Не обійняв своїх дітей.
Не сказав мені: «Я вже вдома».
Війна забрала в нього майбутнє, а в нас — коханого чоловіка, батька, рідну людину.
Але його життя не повинно залишитися лише болючою датою у свідоцтві про смерть.
Руслан віддав найдорожче — своє життя — заради України та заради майбутнього своїх дітей.
Для мене він назавжди залишиться моїм коханим чоловіком. Для наших дітей — найкращим татом. Для побратимів — бойовим товаришем. А для України він назавжди має залишитися Героєм, який віддав життя за свою державу.
Прошу Президента України та всіх небайдужих громадян підтримати цю петицію та сприяти відновленню справедливості — присвоїти Соловйову Руслану Мехмановичу звання Герой України (посмертно).
Нехай його ім'я буде навіки вписане в історію нашої держави.
Він загинув, щоб жили ми.
Він віддав життя за Україну.
Тепер Україна має віддати йому належну шану.
Вічна пам'ять Герою.
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Ніцин Ольга Сергіївна
15 вересня 2026
2.
Шух Марта Петрівна
15 вересня 2026
3.
Пігурська Надія Степанівна
15 вересня 2026
4.
Землякова Юлія Олегівна
15 вересня 2026
5.
Андрейченко Анастасія Станіславівна
15 вересня 2026
6.
Фролова Світлана В'ячеславівна
15 вересня 2026
7.
Цибульська Ганна Михайлівна
15 вересня 2026
8.
Ільків Ірина Ярославівна
15 вересня 2026
9.
Ісаєва Світлана Григоріївна
15 вересня 2026
10.
Несін Світлана Петрівна
15 вересня 2026
11.
Кусень Мар'яна Вікторівна
15 вересня 2026
12.
Кудибин Зоряна Іванівна
15 вересня 2026
13.
Диндин Мар'яна Михайлівна
15 вересня 2026
14.
Захарко Ольга Михайлівна
15 вересня 2026
15.
Савчік Тетяна Володимирівна
15 вересня 2026
16.
Радолова Алла Володимирівна
15 вересня 2026
17.
Стахнюк Олеся Михайлівна
15 вересня 2026
18.
Капущак Христина Василівна
14 вересня 2026
19.
Мартиненко Тетяна Вікторівна
14 вересня 2026
20.
Падалка Любов Федорівна
14 вересня 2026
21.
Бабяк Іванна Арсенівна
14 вересня 2026
22.
Сидор Марія Михайлівна
14 вересня 2026
23.
Лимар Наталія Володимирівна
14 вересня 2026
24.
Яцушкевич Галина Іванівна
14 вересня 2026
25.
Піддубняк Ганна Юріївна
14 вересня 2026
26.
Комаренко Наталія Анатоліївна
14 вересня 2026
27.
Саранцева Марія Іванівна
14 вересня 2026
28.
Лещишин Ольга Ігорівна
14 вересня 2026
29.
Ярмошевич Ганна Анатоліївна
14 вересня 2026
30.
Іщенко Ірина Володимирівна
14 вересня 2026
1235
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 70 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.