Присвоєння звання Героя України (посмертно) Превару Андрію Петровичу

Про присвоєння звання Героя України (посмертно) Превару Андрію Петровичу

Пане Президенте України!

Я, донька загиблого Захисника України Превара Андрія Петровича, звертаюся до Вас із проханням присвоїти моєму батькові найвище державне звання — Герой України (посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені під час захисту України, самовіддане служіння Українському народові та виконання військового обов’язку.

Превар Андрій Петрович народився 10 грудня 1977 року в селі Щаслива Липовецької громади Вінницької області у працьовитій селянській родині.

Мій батько закінчив Щасливську восьмирічну школу, після чого продовжив навчання у Зозівському професійно-технічному училищі №33, де здобув професії водія та тракториста.

Після проходження строкової військової служби він повернувся до рідного села, де чесно та сумлінно працював у місцевому агроформуванні.

Згодом батько створив сім’ю, виховував доньку, працював у Державній службі охорони в місті Києві та на будівельних об’єктах.

Коли Україна опинилася перед найбільшим випробуванням у своїй новітній історії, мій батько не залишився осторонь.

У перші ж дні повномасштабного вторгнення російських військ у 2022 році Андрій Петрович без вагань став на захист Батьківщини.

Відтоді він присвятив себе захисту України та залишався вірним військовій присязі до останнього дня свого життя.

Мій батько проходив військову службу у прикордонних військах, зокрема у військовій частині 9937.

Він обіймав відповідальну посаду інспектора прикордонної служби вищої категорії — начальника відділення автоматичних гранатометів прикордонної застави вогневої підтримки другого відділу першого прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Маючи великий рівень відповідальності, він не просто виконував накази — він відповідав за своїх побратимів та за виконання бойових завдань.

Мій батько мужньо, самовіддано та професійно виконував бойові завдання на найважчих ділянках східного фронту, знищуючи ворога та захищаючи українську землю.

13 липня 2026 року життя мого батька трагічно обірвалося під час виконання бойового завдання та безпосереднього зіткнення з ворогом у районі населеного пункту Рибалчине Харківської області.

До останнього подиху головний сержант Андрій Превар залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам та Українському народові.

Мій батько віддав своє життя за Україну. Він зробив свій вибір ще у перші дні повномасштабної війни — стати на захист Батьківщини. І залишався вірним цьому вибору до самого кінця.

Для мене він назавжди залишиться не лише Захисником України, а насамперед моїм батьком.

Його більше немає поруч. Немає можливості почути його голос, обійняти його, поговорити з ним чи просто знати, що він десь є. Але є його подвиг, його шлях і пам’ять про людину, яка віддала життя за свою державу та за майбутнє своїх близьких.

У мого батька залишилися я, його донька, сестри та двоє братів. Його брати й надалі продовжують службу та зі зброєю в руках захищають Україну.

Після загибелі батька його провели в останню путь у рідному селі Щаслива. На похованні були присутні рідні, представники влади, духовенство, земляки та люди, які прийшли віддати шану Захиснику.

У сільській церкві Святого Юрія Переможця була відслужена заупокійна Літургія за загиблим Воїном, після чого відбувся чин похорону на сільському цвинтарі.

Для мене та моєї родини він назавжди залишиться людиною, яка до останнього виконувала свій обов’язок.

Я хочу, щоб держава гідно оцінила його подвиг.

Прошу Вас, Пане Президенте України, присвоїти моєму батькові — Превару Андрію Петровичу — звання «Герой України» (посмертно) за особисту мужність і героїзм, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові, відвагу, стійкість та виконання військового обов’язку.

Мій батько став на захист України тоді, коли вона найбільше потребувала своїх Захисників. Він залишався на передовій, виконував бойові завдання та до останнього подиху був вірним військовій присязі.

Він віддав найдорожче — своє життя, щоб жила Україна.

Я прошу підтримати цю петицію та допомогти зберегти пам’ять про мого батька не лише в серцях його родини та побратимів, а й на державному рівні.

Світла пам’ять моєму батькові — Захиснику України.

Вічна шана Андрію Петровичу Превару.

Герої не вмирають.