Про пільгове обчислення вислуги років за час перебування в полоні та встановлення виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час лікування захворювання, пов’язаного із захистом Батьківщини.

Шановний пане Президенте України!
Я, Берсан Павло Андрійович, офіцер Морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України, військовий юрист, проходжу військову службу вже десять років, учасник бойових дій, АТО, ООС та оборони Маріуполя, 992 дні перебував у російському полоні. Активіст і правозахисник громадської організації «Сталеві».
Звертаюся не лише від власного імені. Порушені мною питання стосуються всіх, хто захищав Батьківщину, пройшов пекло війни і полону, повернувся живим, але вже назавжди іншим.
Кожен, хто захищав Україну, має право на справедливе ставлення держави: належне пільгове врахування стажу за період полону, гідні виплати та соціальні гарантії для військовослужбовців, які отримали захворювання під час захисту Батьківщини.
Справедливість для наших захисників – не привілей, а обов’язок держави.

1. ПРОБЛЕМНЕ ПИТАННЯ —ВІДСУТНІСТЬ ПІЛЬГОВОГО ОБЧИСЛЕННЯ ВИСЛУГИ РОКІВ ЗА ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ В ПОЛОНІ.
Наразі, за чинним законодавством України, період перебування в полоні зараховується до календарної вислуги років — місяць за місяць.
Окремого пільгового коефіцієнта для часу перебування в полоні не встановлено
В той же час, періоди участі у бойових діях обчислюються в пільговому відношенні за правилом: один місяць служби за три місяці. Період перебування військовослужбовця в полоні нівелюється.
Отже, особливі умови служби та участі в бойових діях Держава враховує, а час перебування в полоні, який вбиває та нівечить назавжди і є наслідком виконання обов’язку, обчислює лише у календарному порядку.

Чому це не справедливо:
Полон — це постійний холод, голод, побої, знущання, тортури, виснаження, інфекції, надмірні фізичні та психоемоційні навантаження.
Це не перерва у службі й не перебування в тилу. Для захисника це продовження війни без свободи, без можливості повернутися до своєї родини та неможливість розпоряджатися власним життям. Полон — це пекло, наслідки якого нівечать людину назавжди.
Один місяць участі у бойових діях обчислюється в пільговому відношенні як три місяці служби.
Один місяць полону, до якого військовослужбовець потрапив унаслідок тих самих бойових дій, сьогодні зараховується лише як один місяць. Така різниця не має переконливого правового обґрунтування і не сприймається як справедлива, оскільки полон — це несення служби 24/7 в надскладних умовах без вихідних та відпусток.

Пропозиція:
Звертаюсь до Президента України в межах його конституційних повноважень, щодо ініціювання законодавчих змін та встановлення порядку пільгового обчислення періоду перебування в полоні з розрахунку один місяць полону за три місяці служби.
Пільгове обчислення часу полону — не привілей і не винагорода. Це справедлива оцінка Державою часу, який був відібраний у захисника через виконання ним обов’язку перед Україною. Держава не може повернути роки, відібрані полоном, але може справедливо їх зарахувати.

2. ПРОБЛЕМНЕ ПИТАННЯ —ВІДСУТНІСТЬ НОРМАТИВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВИПЛАТИ ДОДАТКОВОЇ ВИНАГОРОДИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ ЗА ЧАС ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАННЯ, ПОВ’ЯЗАНОГО ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
Холод, голод, виснаження, недосипання, тривале перебування в польових умовах, інфекції, надмірні фізичні та психоемоційні навантаження, пекло полону — усе це знищує здоров’я військовослужбовця.
Але сьогодні для держави лікування захворювання, безпосередньо пов’язаного із захистом Батьківщини, та лікування поранення, пов’язаного із захистом Батьківщини, мають різні правові наслідки.
Чинним законодавством України передбачено виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у розрахунку на місяць військовослужбовцям, які у зв’язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов’язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров’я в стаціонарних умовах) у закладах охорони здоров’я, у тому числі закордонних, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров’я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення у зв’язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Слова «ЗАХВОРЮВАННЯ» у даній нормі немає.
Особливо очевидною ця проблема є для військовослужбовців, які тривалий час перебували в районах ведення бойових дій або довгими роками утримувалися в катівнях ворога та повернулися із системними захворюваннями, що потребують тривалого лікування і реабілітації.
Війна забирає здоров’я будь-яким способом.

Чому це не справедливо:
Два військовослужбовці можуть разом виконувати одне бойове завдання, перебувати в однаково складних умовах та однаково втратити можливість продовжувати військову службу за станом здоров’я.
Один — через поранення.
Другий — через захворювання, щодо якого військово-лікарською комісією офіційно встановлено причинний зв’язок із захистом Батьківщини.
Перший — під час стаціонарного лікування має право на додаткову винагороду.
Другий — лише через відсутність у відповідній нормі слова «захворювання» — такого права не має.
Чим його служба була менш небезпечною? Чим його втрата здоров’я менш пов’язана з війною?
При цьому законодавство України передбачає механізм, який дозволяє відмежувати звичайне захворювання від захворювання, пов’язаного із захистом Батьківщини, встановлення військово-лікарськими комісіями причинного зв’язку захворювань військовослужбовців, зокрема з формулюванням: «Захворювання, ТАК, пов’язане із захистом Батьківщини».

Пропозиція:
Звертаюсь до Президента України в межах його конституційних повноважень, щодо ініціювання законодавчих змін, та встановлення виплати додаткової винагороди у розрахунку на місяць також військовослужбовцям, які у зв’язку із ЗАХВОРЮВАННЯМ, пов’язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров’я в стаціонарних умовах) у закладах охорони здоров’я, у тому числі закордонних, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров’я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування та реабілітації після захворювання, за умови встановлення військово-лікарською комісією причинного зв’язку такого захворювання із захистом Батьківщини.


Прошу Вас, пане Президенте України, розглянути можливість та підтримати межах конституційних повноважень внесення змін до законодавства України щодо встановлення пільгового обчислення вислуги років за час перебування в полоні та встановлення виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час лікування захворювання, пов’язаного із захистом Батьківщини. Це питання справедливості до тих, хто заплатив за свободу України найвищу ціну – своїм здоров’ям і роками життя.

З повагою,
Павло БЕРСАН