Пропонується Президенту України реалізувати своє конституційне право законодавчої ініціативи шляхом внесення до Верховної Ради України законопроєкту щодо запровадження єдиного, прозорого, справедливого та пропорційного підходу до бронювання військовозобов’язаних працівників публічного сектору, заснованого на об’єктивній необхідності збереження конкретних посад або функцій, із періодичним переглядом підстав для бронювання, можливістю ротації та забезпеченням пропорційного розподілу оборонного обов’язку.

На підставі статей 40, 93 та 106 (пункт 1 частини першої) Конституції України, керуючись статтею 23¹ Закону України «Про звернення громадян» та Порядком розгляду електронної петиції, адресованої Президентові України, затвердженим Указом Президента України від 28 серпня 2015 року № 523/2015, звертаємося до Президента України з проханням реалізувати своє конституційне право законодавчої ініціативи шляхом внесення до Верховної Ради України законопроєкту щодо реформування підходів до бронювання військовозобов’язаних працівників публічного сектору.
З метою забезпечення принципів соціальної справедливості, рівності громадян перед законом, пропорційності розподілу оборонного обов’язку та ефективного використання людського ресурсу в умовах відсічі збройній агресії існує нагальна потреба у законодавчому врегулюванні єдиного, прозорого та об’єктивного підходу до визначення підстав і обсягів бронювання працівників державних органів, правоохоронних органів, прокуратури та судової системи.
Виконання службових функцій у державних органах безумовно має враховуватися при визначенні потреби у збереженні конкретної посади для забезпечення функціонування держави. Водночас сам факт належності особи до відповідної категорії працівників не повинен сам по собі бути єдиною та необмеженою в часі підставою для бронювання, без оцінки фактичної необхідності збереження конкретної посади або виконуваних функцій для належного функціонування держави.
Перебування на посаді у публічному секторі не повинно створювати універсальну та необмежену в часі перевагу однієї категорії громадян щодо виконання конституційного обов’язку із захисту України. Водночас механізм бронювання має забезпечувати збереження тих працівників і посад, безперервне виконання яких є об’єктивно необхідним для функціонування держави, обороноздатності та життєдіяльності суспільства.
У зв’язку з цим просимо Президента України скористатися конституційним правом законодавчої ініціативи та внести на розгляд Верховної Ради України законопроєкт, який передбачатиме:
• запровадження чітких, об’єктивних та прозорих критеріїв критичності посад у державних органах, правоохоронних органах, прокуратурі та судовій системі, передбачивши обґрунтоване визначення конкретних посад або функцій, збереження яких є необхідним для належного функціонування відповідного органу, замість автоматичного бронювання цілих структур або широких категорій працівників;
• встановлення механізму ротаційності та кадрового заміщення для забезпечення можливості участі військовозобов’язаних працівників публічного сектору у виконанні завдань з оборони держави без створення ризиків для керованості, безперервності та належного функціонування державних інституцій;
• забезпечення періодичного та обов’язкового перегляду підстав для бронювання з урахуванням актуальних потреб Сил оборони України, зміни штатної структури відповідного органу, характеру виконуваних функцій та реальної необхідності збереження конкретної посади;
• унеможливлення тривалого або фактично автоматичного бронювання виключно за належністю особи до певної категорії публічних службовців, якщо відсутнє індивідуально обґрунтоване підтвердження необхідності збереження відповідної посади для функціонування держави;
• забезпечення пропорційного розподілу оборонного обов’язку між військовозобов’язаними громадянами незалежно від їхнього місця роботи, посади чи належності до певного державного органу, з одночасним урахуванням реальної суспільної та державної необхідності виконання конкретних службових функцій.
Метою запропонованих законодавчих змін є перехід від категоріального принципу до принципу об’єктивної необхідності, за якого кожне бронювання має бути обґрунтоване конкретною потребою держави, періодично переглядатися та відповідати принципам рівності, справедливості й пропорційності.