Шановний пане Президенте України!«Просимо Вас присвоїти звання Герой України Чабанюку Дмитру Івановичу (посмертно)».

Шановний пане Президенте України!
Просимо Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) старшому солдату Збройних Сил України Чабанюку Дмитру Івановичу — відважному захиснику України, який віддав своє життя за свободу, незалежність і майбутнє нашої держави.
Чабанюк Дмитро Іванович народився 29 червня 1994 року та проживав у селі Миролюбівка Вознесенського району Миколаївської області.
Його життя було нерозривно пов’язане з Україною. Він любив свою землю не гучними словами, а вчинками. У 2019 році Дмитро уклав контракт із Збройними Силами України та свідомо обрав шлях військового — шлях людини, яка готова стояти там, де найважче, щоб інші могли жити.
Дмитро проходив військову службу у складі 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, військова частина А0666. Виконував обов’язки піхотинця, механіка-водія. Військове звання — старший солдат.
Він не шукав легких шляхів. Не ховався за спинами інших. Не залишив присягу лише словами.
Для побратимів Дмитро був надійним товаришем і справжнім Воїном. Для рідних — люблячим сином, братом і дядьком. Людиною, яку чекали додому. Людиною, повернення якої хотіли дочекатися найбільше у світі.
Але війна забрала його надто рано.
16 вересня 2022 року поблизу населеного пункту Правдине Херсонського району Херсонської області Дмитро загинув під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу противника.
Йому було лише 28 років.
Двадцять вісім...
Вік, коли людина тільки починає по-справжньому будувати своє життя. Коли попереду ще стільки доріг, зустрічей, мрій, радості, родинних вечорів і простого людського щастя.
Дмитро не встиг створити власну сім’ю. Не встиг здійснити все, про що мріяв. Не встиг прожити життя, яке мав би прожити.
Але він встиг зробити те, на що здатні далеко не всі.
Він став на захист своєї Батьківщини.
І коли настав найстрашніший момент, його життя стало ціною за наше право залишатися вільними.
За чиєсь дитинство без окупації.
За чиїсь домівки.
За українське небо.
За можливість говорити українською мовою на своїй землі.
За майбутнє, якого він сам уже не побачив.
Його життя обірвалося, але його вибір залишився.
Вибір захищати.
Вибір не відступати.
Вибір залишитися вірним присязі до останнього подиху.
Сьогодні родина Дмитра живе з болем, який неможливо виміряти словами. Є втрати, до яких неможливо звикнути. Є порожнє місце, яке ніхто ніколи не зможе зайняти. Є фотографія, на яку дивляться очі рідної людини, що назавжди залишилася молодою.
Дмитрові назавжди 28.
Він не повернеться додому.
Не обійме рідних.
Не скаже: «Я вже приїхав».
Але ми можемо зробити так, щоб його ім’я ніколи не стало просто рядком у списку загиблих.
Щоб пам’ять про нього жила.
Щоб його подвиг був названий своїм справжнім ім’ям.
Герой.
Ми звертаємося до Вас не лише як до Президента України. Ми звертаємося як люди, які розуміють ціну свободи.
Бо свобода України написана не тільки в документах і законах.
Вона написана долями наших захисників.
Ім’ям Дмитра Чабанюка.
Його молодістю.
Його мріями.
Його життям.
Його кров’ю.
Саме тому ми просимо Вас, пане Президенте України, належно відзначити мужність, самовідданість і героїзм Чабанюка Дмитра Івановича та присвоїти йому найвище державне звання — Герой України (посмертно).
Це звання вже не поверне його матері, родині та побратимам.
Не поверне 28-річного хлопця додому.
Не здійснить його мрій.
Але воно стане державним визнанням того, що його життя було віддане не даремно.
Що Україна пам’ятає.
Що Україна цінує.
Що Україна не забуває тих, хто загинув за неї.
Просимо Вас не дозволити, щоб подвиг Дмитра Чабанюка залишився лише пам’яттю його родини.
Нехай його ім’я буде навіки вписане в історію України як ім’я Воїна, який до останнього залишався вірним своїй державі, народові та військовій присязі.
Чабанюк Дмитро Іванович.
29 червня 1994 — 16 вересня 2022.
28 років.
Він віддав Україні найдорожче — своє життя.
Тепер наша черга віддати йому найцінніше, що ми можемо, — пам’ять, честь і вдячність.
Шановний пане Президенте України!
Просимо Вас присвоїти Чабанюку Дмитру Івановичу звання Героя України (посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені під час захисту суверенітету та територіальної цілісності України, за відданість Українському народові та військовій присязі.
Він загинув за Україну.
Нехай Україна навіки збереже його ім’я.
Вічна пам’ять Герою!
Слава Україні!
З повагою Мати загиблого військово службовця Чабанюк Феодора Григорівна.