№22/269478-еп
Про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) сержанту Мітрову Миколі Геннадійовичу військовослужбовцю Національної Гвардії України частини 3018 «Рубіж»
Автор (ініціатор): Біла Дар'я Олегівна
Дата оприлюднення: 28 серпня 2026
Шановний пане Президенте України!
Ми, рідні Мітрова Миколи Геннадійовича, просимо Вас присвоїти нашому Захиснику найвище державне звання — «Герой України» (посмертно).
Микола народився 13 січня 2000 року в місті Ізмаїл Одеської області. Він був молодим хлопцем із добрим серцем, сильним характером та великими планами на майбутнє. Любив свою родину, автомобілі, техніку, допомагав батькові та мріяв про звичайне мирне життя.
Але з початком повномасштабного вторгнення все змінилося.
З перших днів війни Микола віддав себе армії та захисту України. Він був твердо переконаний у перемозі нашої держави й не уявляв себе осторонь боротьби за її свободу.
Микола служив у лавах Національної гвардії України, у військовій частині 3018 «Рубіж». Він сумлінно виконував свої обов’язки, був відданий побратимам та до останнього залишався вірним військовій присязі.
У 2023 році під час виконання бойового завдання в населеному пункті Ягідне Донецької області Микола отримав поранення.
Для нашої родини це був момент страху й болю. Ми чекали його, молилися за його життя та сподівалися, що він повернеться додому.
Він повернувся — але знову до служби.
Поранення не змусило Миколу відступити від свого рішення захищати Україну. Після відновлення він знову став до строю та продовжив виконувати бойові завдання.
Він знав ціну війни, знав, наскільки небезпечним є його шлях, але все одно продовжував його.
Микола був людиною, яка не зраджувала своїм переконанням. Якщо він щось вирішив — ішов до кінця.
У 2024 році він став батьком маленької донечки. У нього з’явилася ще одна причина повернутися додому. Але війна тривала, і Микола продовжував захищати Україну.
21 вересня 2024 року його життя обірвалося під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Макіївка Сватівського району Луганської області
Він загинув, виконуючи свій обов’язок.
Для нас Микола — не просто військовослужбовець, який загинув на війні.
Батько маленької донечки.
Наша рідна людина, яку ми чекали додому.
І людина, якою ми назавжди будемо пишатися.
Ми просимо присвоїти Мітрову Миколі Геннадійовичу звання «Герой України» (посмертно)
Ми, рідні Мітрова Миколи Геннадійовича, просимо Вас присвоїти нашому Захиснику найвище державне звання — «Герой України» (посмертно).
Микола народився 13 січня 2000 року в місті Ізмаїл Одеської області. Він був молодим хлопцем із добрим серцем, сильним характером та великими планами на майбутнє. Любив свою родину, автомобілі, техніку, допомагав батькові та мріяв про звичайне мирне життя.
Але з початком повномасштабного вторгнення все змінилося.
З перших днів війни Микола віддав себе армії та захисту України. Він був твердо переконаний у перемозі нашої держави й не уявляв себе осторонь боротьби за її свободу.
Микола служив у лавах Національної гвардії України, у військовій частині 3018 «Рубіж». Він сумлінно виконував свої обов’язки, був відданий побратимам та до останнього залишався вірним військовій присязі.
У 2023 році під час виконання бойового завдання в населеному пункті Ягідне Донецької області Микола отримав поранення.
Для нашої родини це був момент страху й болю. Ми чекали його, молилися за його життя та сподівалися, що він повернеться додому.
Він повернувся — але знову до служби.
Поранення не змусило Миколу відступити від свого рішення захищати Україну. Після відновлення він знову став до строю та продовжив виконувати бойові завдання.
Він знав ціну війни, знав, наскільки небезпечним є його шлях, але все одно продовжував його.
Микола був людиною, яка не зраджувала своїм переконанням. Якщо він щось вирішив — ішов до кінця.
У 2024 році він став батьком маленької донечки. У нього з’явилася ще одна причина повернутися додому. Але війна тривала, і Микола продовжував захищати Україну.
21 вересня 2024 року його життя обірвалося під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Макіївка Сватівського району Луганської області
Він загинув, виконуючи свій обов’язок.
Для нас Микола — не просто військовослужбовець, який загинув на війні.
Батько маленької донечки.
Наша рідна людина, яку ми чекали додому.
І людина, якою ми назавжди будемо пишатися.
Ми просимо присвоїти Мітрову Миколі Геннадійовичу звання «Герой України» (посмертно)
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Шух Марта Петрівна
15 вересня 2026
2.
Паращенко Марина Олегівна
15 вересня 2026
3.
Квітко Жанна Володимирівна
15 вересня 2026
4.
Обруснік Алла Василівна
15 вересня 2026
5.
Ковальова Анна Сергіївна
15 вересня 2026
6.
Дзюбенко Руслан Володимирович
15 вересня 2026
7.
Пігурська Надія Степанівна
15 вересня 2026
8.
Хорошайлова Лариса Віталіївна
15 вересня 2026
9.
Землякова Юлія Олегівна
15 вересня 2026
10.
Бойко Лілія Іванівна
15 вересня 2026
11.
Цибульська Ганна Михайлівна
15 вересня 2026
12.
Фролова Світлана В'ячеславівна
15 вересня 2026
13.
Ноздрачова Ганна Василівна
15 вересня 2026
14.
Ільків Ірина Ярославівна
15 вересня 2026
15.
Ісаєва Світлана Григоріївна
15 вересня 2026
16.
Несін Світлана Петрівна
15 вересня 2026
17.
Кусень Мар'яна Вікторівна
15 вересня 2026
18.
Кудибин Зоряна Іванівна
15 вересня 2026
19.
Диндин Мар'яна Михайлівна
15 вересня 2026
20.
Кулібаба Валентина Анатоліївна
15 вересня 2026
21.
Савчік Тетяна Володимирівна
15 вересня 2026
22.
Радолова Алла Володимирівна
15 вересня 2026
23.
Стахнюк Олеся Михайлівна
15 вересня 2026
24.
Капущак Христина Василівна
14 вересня 2026
25.
Піддубняк Ганна Юріївна
14 вересня 2026
26.
Падалка Любов Федорівна
14 вересня 2026
27.
Снаговська Вікторія Вікторівна
14 вересня 2026
28.
Сидор Марія Михайлівна
14 вересня 2026
29.
Онофрійчук Тетяна Володимирівна
14 вересня 2026
30.
Власенко Світлана Григорівна
14 вересня 2026
1419
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 74 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.