Про звільнення Військового омбудсмана України Ольги Решетилової у зв’язку з неналежним виконанням повноважень щодо системного захисту прав військовослужбовців.

Президенту України

Ми, громадяни України, військовослужбовці, ветерани, члени сімей військовослужбовців та всі небайдужі громадяни, звертаємося з вимогою розглянути питання про звільнення Військового омбудсмана України Ольги Решетилової (Кобилинської) з посади у зв’язку з неналежним виконанням покладених на неї повноважень.

16 жовтня 2025 року Ольгу Решетилову було призначено Військовим омбудсманом України, а 27 січня 2026 року Офіс Військового омбудсмана розпочав роботу. (Офіс Військового омбудсмана України)

Саме створення цього інституту зумовлене необхідністю забезпечити військовослужбовцям окремий, дієвий та незалежний механізм захисту їхніх прав.

Однак сьогодні виникає принципове питання: чи виконує цей інститут свою головну функцію — не просто приймати скарги, а реально припиняти системні порушення прав військовослужбовців та домагатися відповідальності винних?
Мета інституту — не статистика звернень, а реальний захист
Закон України «Про Військового омбудсмана» визначає серед основних завдань не лише розгляд звернень, а й виявлення порушень прав військовослужбовців, встановлення причин та умов таких порушень, напрацювання способів їх усунення, сприяння поновленню прав, а також підготовку висновків і рекомендацій органам військового управління та командирам. (Закон України)

Водночас Військовий омбудсман має широкі повноваження: проводити перевірки, вимагати інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, направляти висновки та рекомендації, а в передбачених законом випадках складати протоколи про адміністративні правопорушення. (Закон України)

Отже, суспільство має право оцінювати діяльність Військового омбудсмана не лише за кількістю прийнятих звернень, а насамперед за кількістю припинених порушень, притягнутих до відповідальності посадових осіб та системних проблем, які були усунені.

Масштаб проблеми залишається надзвичайним

Сам Офіс Військового омбудсмана повідомляє про тисячі звернень військовослужбовців.

У червні 2026 року до Офісу надійшло 2123 скарги. Серед найбільш поширених проблем:

* направлення на ВЛК та лікування — 23%;
* звільнення з військової служби — 8%;
* грошове забезпечення та додаткові винагороди — 6%;
* переміщення до іншої військової частини — 5%;
* тривале перебування на позиціях та відсутність ротацій — 4%. (Офіс Військового омбудсмана України)

Ці цифри є надзвичайно важливими.

Вони свідчать, що порушення прав військовослужбовців не є поодинокими випадками. Йдеться про системні проблеми, які безпосередньо впливають на життя, здоров’я, моральний стан та боєздатність військових.

Однією з найбільш болючих проблем залишається тривале перебування військовослужбовців на бойових позиціях без належної заміни.

Сам Офіс Військового омбудсмана визнає відсутність ротацій одним із поширених предметів скарг. (Офіс Військового омбудсмана України)

Проте суспільство потребує відповіді не лише на питання, скільки скарг було отримано, а:

* скільки військових реально було замінено;
* скільки командирів отримали приписи або рекомендації;
* скільки системних порушень було припинено;
* які рішення були направлені Міністерству оборони та Генеральному штабу;
* які рекомендації були виконані, а які проігноровані.

Військовослужбовець не може перетворюватися на безстроковий ресурс, який командування використовує до фізичного та психологічного виснаження.

Окремо зауважуємо на питанні лікування та направлення на ВЛК яке становить найбільшу категорію звернень до Офісу.

Це означає, що тисячі військовослужбовців стикаються з проблемами, коли поранення, захворювання, необхідність лікування або визначення придатності стають предметом боротьби з бюрократичною системою.

У такій ситуації військовий омбудсман має бути не статистом, а інструментом примусового реагування держави на системні порушення.

Сам Офіс визнає масштаб проблеми. Президент України у червні 2026 року повідомляв, що найбільше скарг стосується саме лікування та направлення на ВЛК. (Президент України)

Виникає закономірне питання: чому після створення спеціалізованої інституції проблема залишається однією з найбільших категорій звернень?

Порушення права військовослужбовців на своєчасне та повне грошове забезпечення також залишається системним.

Сам Офіс повідомляв про необхідність врегулювання прозорості нарахування грошового забезпечення та додаткових виплат. (Президент України)

Особливо неприпустимо, коли військовослужбовець, який ризикує життям, змушений самостійно доводити державі право на належні йому виплати.

Якщо для вирішення очевидного питання військовому потрібно пройти багаторівневу бюрократичну процедуру, це свідчить не лише про проблему окремого підрозділу, а про недосконалість системи.

Найгірше — коли про порушення прав військових суспільство дізнається від журналістів

У липні–серпні 2026 року широкого розголосу набули публікації щодо можливих знущань із військовослужбовців у 225-му окремому штурмовому полку, включно із твердженнями про побиття, застосування наручників, примус та можливе існування практик, які журналісти назвали «загороджувальними загонами». Ці твердження є предметом перевірки та не повинні вважатися встановленими фактами без належного розслідування. (Радіо Свобода)

Але саме тут виникає принципове питання до інституту Військового омбудсмана:

чому в ситуаціях, коли з’являються численні публічні свідчення військовослужбовців про можливі системні порушення їхніх прав, суспільство не бачить достатньо чіткої, публічної та принципової реакції інституції, спеціально створеної саме для таких випадків?

Якщо інформація не підтверджується — суспільство повинно знати про проведену перевірку та її результати.

Якщо підтверджується — суспільство повинно бачити вимогу щодо припинення порушень та відповідальності винних.

Мовчання або непомітність реакції в таких випадках підриває саму ідею військового омбудсмана.

Проблема не повинна вирішуватися лише після появи публічного скандалу

Справжній військовий омбудсман має діяти превентивно, а не лише реагувати після того, як історія військового потрапила у медіа.

Система захисту прав повинна передбачати моніторинг військових частин, виявлення повторюваних порушень, аналіз скарг за підрозділами та видами порушень, перевірку командирів, які систематично фігурують у зверненнях, та контроль виконання рекомендацій.

Інакше Офіс ризикує перетворитися на своєрідний «центр прийому скарг», а не на інструмент демократичного цивільного контролю.

Ми не заперечуємо, що Офіс Військового омбудсмана здійснює роботу.

Навпаки — офіційно повідомляється, що за перші чотири місяці роботи було опрацьовано понад 8 тисяч скарг і поновлено права тисяч військовослужбовців. (Президент України)

Але саме ці цифри ставлять питання про необхідність незалежної оцінки ефективності діяльності інституції.

Військовий омбудсман не може бути декоративною посадою.

Закон встановлює, що Військовий омбудсман зобов’язаний забезпечувати виконання покладених на нього завдань та повною мірою використовувати надані йому права. (Закон України)

Тому питання цієї петиції полягає не в особистому ставленні до Ольги Решетилової.

Питання полягає у відповідальності посадової особи за результат.

Український військовослужбовець має право знати, що за ним стоїть не тільки командир, не тільки прокуратура, не тільки суд і не тільки журналіст.

За ним повинна стояти держава.

А військовий омбудсман має бути одним із найсильніших механізмів цієї держави.

Якщо спеціально створена інституція не може забезпечити достатньо ефективний захист військовослужбовців від системних порушень, її керівник повинен нести політичну та посадову відповідальність.

Особливо під час війни.

Військовослужбовець не повинен боятися командира.

Не повинен боятися ВЛК.

Не повинен боятися повідомляти про порушення.

Не повинен роками чекати ротації.

Не повинен домагатися власних законних виплат через нескінченну бюрократію.

І не повинен шукати справедливості лише через журналістів та соціальні мережі.

⸻

ВИМАГАЄМО:

1. Звільнити Ольгу Решетилову (Кобилинську) з посади Військового омбудсмана України у зв’язку з неналежним виконанням повноважень — у порядку, передбаченому статтею 7 Закону України «Про Військового омбудсмана». (Закон України)

2. Провести незалежний аудит діяльності Офісу Військового омбудсмана з моменту його створення.

3. Опублікувати узагальнений звіт про кількість отриманих звернень, проведених перевірок, встановлених порушень, виданих рекомендацій, фактичне поновлення прав військовослужбовців та притягнення винних посадових осіб до відповідальності.

4. Окремо перевірити реагування Офісу на системні проблеми, пов’язані з:

* відсутністю ротацій;
* тривалим перебуванням військових на бойових позиціях;
* порушеннями під час лікування та проходження ВЛК;
* незаконними або необґрунтованими відмовами у звільненні;
* переміщеннями військовослужбовців;
* невиплатою або затримкою грошового забезпечення;
* можливими знущаннями, незаконним насильством та приниженням гідності військовослужбовців;
* можливими незаконними наказами;
* іншими системними порушеннями прав військовослужбовців.

5. Надати публічну оцінку реагуванню Офісу на резонансні повідомлення про можливі знущання над військовослужбовцями та інші кричущі порушення, зокрема щодо інформації, яка стала предметом журналістських розслідувань у 225-му ОШП.

6. Забезпечити прозорий добір нового Військового омбудсмана, який матиме беззаперечний авторитет серед військовослужбовців, незалежність від військово-політичних груп впливу та реальну готовність використовувати всі передбачені законом повноваження.

⸻

НАША ПОЗИЦІЯ

Ми не вимагаємо привілеїв для військовослужбовців.

Ми вимагаємо виконання закону.

Український військовий, який захищає державу ціною власного здоров’я та життя, має отримувати від держави не подяки на словах, а гарантований захист своїх прав на практиці.

Війна не може бути виправданням безправ’я.

Бойова обстановка не може бути індульгенцією для командира.

Високе військове звання не може бути дозволом принижувати підлеглого.

А посада Військового омбудсмана не може бути декоративною.

Якщо держава створила спеціальний інститут для захисту військовослужбовців, вона повинна вимагати від цього інституту результату.

Саме тому ми вимагаємо звільнення Військового омбудсмана Ольги Решетилової (Кобилинської) та проведення відкритої оцінки діяльності очолюваної нею інституції.

Захист прав військових — не політична послуга. Це обов’язок держави.

Військовий має право на справедливість. Завжди.