Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) Пустовойту Вадиму Васильовичу, позивний «Каскад», за мужність, героїзм та самовідданий захист України. Загинув 29 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання на Херсонщині.

Шановний пане Президенте!

Просимо Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) — командиру відділення бойової машини 42-го батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади Пустовойту Вадиму Васильовичу, позивний «Каскад», 1982 року народження, уродженцю села Казавчин Гайворонського району Кіровоградської області.

Вадим Васильович був мужнім воїном, справжнім патріотом України, людиною честі, сили та великого серця. Для своїх побратимів він був надійною людиною, яка завжди була готова прийти на допомогу, а для своєї родини — люблячим, турботливим і справедливим батьком.

У 2014 році Вадим Васильович добровольцем пішов захищати Україну. Він підписав контракт із Прикордонною службою та брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, виконуючи бойові завдання як кулеметник.

Своє рішення він пояснював просто: «На цій землі ростуть мої діти, не хочу, щоб сюди дійшли вороги». Для нього захист України був не просто військовим обов’язком — це був свідомий вибір заради своєї родини, своїх дітей та майбутнього України.

У серпні 2014 року Вадим Васильович перебував в Іловайському котлі. Опинившись разом із побратимами в оточенні, він проявив мужність, витримку та рішучість і допоміг вивести своїх побратимів з оточення, ризикуючи власним життям заради їхнього порятунку.

Коли не вистачало медиків, Вадим завдяки своїй першій спеціальності — ветеринарній медицині — допомагав пораненим побратимам: робив ін’єкції, перев’язки та ставив крапельниці. Він не залишав своїх у біді та використовував усі свої знання і навички, щоб допомогти врятувати життя інших.

За роки служби Вадим Васильович набув значного бойового досвіду. Він пройшов через важкі бої та випробування, але навіть пережите не змусило його залишити військову справу.

Під час служби Вадим Васильович отримав тяжке поранення. Після лікування та складного відновлення він не зламався і продовжив військову службу.

Вадим любив свою родину, дітей, тварин та музику. Після пережитого на війні він почав писати пісні про війну та виконувати їх під гітару. У своїх піснях він передавав пережите, біль війни та любов до тих, хто чекав його вдома.

24 лютого 2022 року Вадим Васильович зустрів повномасштабне вторгнення Російської Федерації на Донецькому напрямку, у лавах українських воїнів. Одним із перших добровольців він вирушив захищати Україну, продовжуючи боротьбу за незалежність та територіальну цілісність нашої держави.

Маючи за плечима бойовий досвід із 2014 року та тяжке поранення, він чудово розумів, якою небезпечною буде ця війна. Але без вагань залишився серед тих, хто став на захист України та своїх побратимів.

Повномасштабну війну Вадим зустрів як контрактник, командир відділення бойової машини 42-го батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади.

Про війну він говорив просто:

«Йду в роботу, повернувся з роботи, в мене все плюс, цілую дітей, люблю».

Його позивний «Каскад» мав особливе значення. Вадим пояснював його словами:

«Я йду першим, за мною хлопці».

Ці слова стали відображенням усього його бойового шляху. Він ішов першим, брав відповідальність на себе та вів за собою своїх побратимів.

5 квітня 2022 року Вадим Васильович отримав тяжке поранення. У госпіталях України йому проводили складне лікування, зокрема імплантацію кісток лівої половини тулуба та відновлення слуху.

За успішне виконання бойового завдання Вадим Васильович був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Попри тяжке поранення та складне відновлення, він продовжив виконувати свій військовий обов’язок. Вадим не шукав можливості залишитися в тилу — він прагнув бути поруч зі своїми побратимами.

Після проходження ВЛК у Вінниці його за документами направили до Херсонської області.

Там ворог несамовито атакував українські позиції. Вадим Пустовойт пішов у бій, продовжуючи виконувати свій військовий обов’язок перед Україною та побратимами.

Побратими цінували його за мужність, бойовий досвід, силу духу та готовність прийти на допомогу. Він був людиною, яка не залишала своїх і завжди була готова ризикувати власним життям заради інших.

29 серпня 2022 року Вадим Васильович Пустовойт загинув від мінно-вибухової травми під час виконання бойового завдання поблизу села Сухий Ставок на Херсонщині.

13 вересня 2022 року Героя поховали на Алеї слави Далекосхідного кладовища у Кропивницькому.

За свою військову службу та мужність Вадим Васильович був нагороджений відзнаками «За мужність і відвагу», медалями «За участь в АТО», «20 років сумлінної служби», «За взірцевість у військовій службі», а також орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вадим Васильович Пустовойт був не лише військовим. Він був люблячим батьком, чоловіком, сином, братом, другом і побратимом. Він дуже любив своїх дітей та родину.

Він прожив життя, сповнене праці, відповідальності, любові до родини та служіння Україні.

Вадим Васильович Пустовойт вартий почесного звання Героя України.

Його життя — це приклад мужності й відваги, патріотизму, незламності та самопожертви заради порятунку інших.

Він добровольцем пішов захищати Україну ще у 2014 році. Пройшов Іловайське оточення, допомагав виводити побратимів, рятував поранених, пережив тяжке поранення та пройшов складне лікування.

24 лютого 2022 року він зустрів повномасштабну війну на Донецькому напрямку у лавах українських воїнів та одним із перших добровольців вирушив захищати Україну.

Вадим Пустовойт до останнього залишався вірним Україні, своїм побратимам та військовій присязі.

Вважаємо, що його подвиг заслуговує на найвище державне визнання — присвоєння почесного звання Героя України (посмертно).

Просимо Вас присвоїти Пустовойту Вадиму Васильовичу, позивний «Каскад», почесне звання Героя України (посмертно) за особисту мужність, героїзм, відданість Українському народу та самовідданий захист незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України.

Пам’ять про Героя має жити вічно. Його подвиг назавжди залишиться в історії України.